Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Лікування гемангіоми.

Лікування. Для лікування гемангіом застосовують різні способи терапії в залежності від форми, розміру, локалізації пухлини та віку дитини: промивання гемангіоми склерозуючими речовинами (введення різних хімічних речовин, соляна, сірчаста, саліцилова, азотна, оцтова, молочна кислоти, 15- 20%, розчин 1,5 хлористого заліза, 70%-50% етиловий спирт, 10% розчин хлористого кальцію, преднізолон та інші), видалення пухлини, перев’язка привідних та відвідних судин пухлини, електрокоагуляція, гальваноакустика, електродесинація (через гемангіому пропускають струм великої напруги та низького амперажу), електроліз пухлини, променеву терапію.

Капілярні форми гемангіом невеликих розмірів лікують за допомогою електрокоагуляції, кріодеструкції, склерозують 70® спиртом, преднізолоном (особливо, якщо гемангіома розташована на слизовій оболонці губ, на віях, підочних ділянках).

Для склерозування невеликих за розміром гемангіом використовується метод П.В. Ходоровича: розчином трихлороцтової кислоти разом з 2% розчином дікаїну (у співвідношенні 5:1) обколюється пухлина з різних позицій. Одноразова доза не перевищує 0,02-0,06 мл. Метод склерозуючої терапії оснований на виникненні асептичного запалення внаслідок хімічного опіку тканини судинного утворення із подальшим рубцюванням. Невеликі за розміром гемангіоми видаляють без попереднього склерозування. Якщо капілярні гемангіоми достатньо великі (займають 1-2- 3 ділянки обличчя), то поєднуються склерозуюча терапія та хірургічні прийоми. Останні водночас передбачають пластику дефекту місцевими тканинами (за Шимановським Ю.К., клапоть на ніжці, вільна пластика шкіри). Особливі труднощі в лікуванні являють собою “винні плями”, які дуже стійкі і при їх склерозуванні не отримують бажаного ефекту. Тому частіше такі форми гемангіом опромінюють у 14-15 років, при цьому використовують низьковольтні рентгенівські прилади (“букі” — промені) з малих відстаней, кратність експозиції 2-5 хв. Якщо є можливість та місцеві умови, їх можна поетапно видаляти, замінюючи шкірний дефект місцевими тканинами.

Основний вид лікування кавернозних гемангіом — це склерозуюча терапія згаданими вище хімічними речовинами. Методика проведення цього виду терапії така: пухлина блокується з усіх сторін, щоб хімічна речовина, не розповсюджувалась по навколишнім тканинам. Потім, за методиками Ю.И. Бернадського (аспіраційно-інєкційно або промиваючи пухлину) в гемангіому частіше вводять 70'’ спирт, 10% кальцію хлористого та інше, а потім її промивають фізіологічним розчином. Після цього накладають пов’язку , яка щільно давить на тканини. Таким чином в порожнині гемангімі викликають асептичне запалення та подальше її запустіння.

Але існує категорія дітей (як правило, це хворі до першого року, ослаблені, із супутніми захворюваннями), у яких неможливо проводити в цей період склерозування пухлини, У таких дітей, як палеотивний етап, використовують прошивання пухлини за Крогіусом (для механічного виштовхування крові з порожнини пухлини), а після цього проводять склерозуючу терапію. Потім, за необхідністю, проводять усунення вторинної деформації м’яких тканин. При швидкому рості кавернозної гемангіоми та неефективному склерозуванні на першому етапі лікування використовують опроміння пухлини (2-3 сеанси, сумарна доза до 25-30 ГР.) Методом вибору при лікуванні кавернозних гемангіом у дітей є введення в пухлину клею КЛ-3 (чатіше при локалізаціїї в щелепі), який заповняє всю порожнину пухлини, а потім протягом б місяців повільно розсмоктується і, таким чином, викликає запустівання каверн.

Мішані гемангіоми, в основному, потребують хірургічного втручання — видалення. Це проводиться з урахуванням особливостей локалізації пухлини, та ії об’єму. Так, найулюбленішою локалізацією цих форм гемангіом є привушна ділянка, де розташована привушна слинна залоза, проходить лицевий нерв, знаходиться густа сітка кровоносних судин. Тому, робота хірурга в ЦІЙ ділянці ускладнена. При видаленні гемангіоми намагаються зберегти нервові стовбури, які проходять через пухлину (інакше виникає післяопераційний парез мімічних м’язів на оперованому боці). Відновлення функції facialis у дітей відбувається швидше і у більш повному об’ємі ніж у дорослих. Діти із мішаними формами гемангіом частіше послаблені, анемічні тому одразу проводити хірургічне видалення пухлини протипоказано. В цих випадках використовують спочатку прошивання пухлини за Крогіусом, щоб зменшити швидкість ії росту і можливість крововтрати, а потім проводять операцію.

При розташуванні гемангіоми в декількох ділянках та швидкому рості призначають опромінення пухлин, яке проводять в умовах ренгенрадіологічного відділення онкологічного інституту, а вже потім її хірургічне лікування. Таким чином, лікування гемангіом щелепно-лицевої ділянки у дітей багатоетапнє та частіше комбіноване. Діти до року найбільш складні в плані вибору методики лікування. Наслідками гемангіом можуть бути деформації м’яких тканин, щелеп які потребують корегуючих пластичних операцій, ортодонтичного лікування.

Система Orphus

Другие статьи

Непрерывные швы в хирургической стоматологии.

Позволяет лоскуту выдерживать большую нагрузку и обеспечивает лучшее распределение нагрузки на лоскут. Недостатки Основным недостатком непрерывных швов является то, что при разрыве нити лоскут может стать подвиж-ным или шов разойдется вокруг нескольких зубов.

Одонтогенні та неодонтогенні лімфаденіти щелепно-лицевої ділянки.

Слід пам’ятати, що гострий серозний лімфаденіт у дітей, особливо молодшого віку, дуже швидко (через 2-3 дні) переходить у гнійну форму.
Якщо серозне запалення не переходить у гнійний процес, то вузли зменшуються у розмірах, болючість їх зникає. Впродовж кількох тижнів (2-3) вони набувають свою звичайну форму та консистенцію.

Лімфангіома. Клініка, діагностика, диф. діагностика, методи лікування.

Лімфангіома — пухлина дизембріогенного характеру, що походить із лімфатичних судин. Виявляється вона з народження дитини. Часто локалізується в м’яких тканинах обличчя, шиї і рідше язика. За клініко-морфологічною картиною розрізняють капілярно-кавернозну, кавернозну та кістозно-кавернозну форми лімфангіоми. Пухлина характеризується повільним, але прогресивним ростом.

Принципы ушивания в хирургической стоматологии и пародонтологии.

Необходимо использовать острые шовные ножницы. Для приподнимания нитей при расположении последних в бороздке или при плотном прижимании к тканям удобно пользоваться зондом для выявления отложений и кариеса (№23). Это позволит предотвратить повреждение тканей и избежать возникновения боли у пациента.

Альвеолит. Артрит височно-нижнечелюстного сустава. Воспалительные заболевания челюстню-лицевой области.

Альвеолит - воспаление стенок лунки после удаления зуба. Этиология. В роли возбудителя альвеолита выступает микрофлора, вегетирующая на слизистой оболочке полости рта, зубодесневых карманах и инфекционно-воспалительных очагах верхушечного пародонта.

Етіологія больової дисфункції (БД) СНЩС. Клініка БД СНЩС.

У дітей БД СНЩС зустрічається дуже рідко і, в основному, у віці 12-14 років. При закушуванні губи, язика, стисканні щелеп та інших змін прикусу, вадах зубних рядів, травмах обличчя, нерозпізнаних, або не повністю репонованих переломах різних відділів нижньої щелепи, вилицевої кістки, створюються несприятливі умови для нефізіологічної напруги