Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Забиття зуба  — це механічне ураження зуба без ушкодження його анатомічної цілісності. При забитті зуба може бути  крововилив у пульпу, внаслідок розриву судинно-нервового пучка.
Клініка:  у перші години після травми дитина скаржиться на незначний біль у зубі при накушуванні. Об'єктивно виявляється незначна рухливість травмованого зуба, слабо позитивна перкусія, немає ніяких  змін зубів та тканин, що його оточують. Колір зуба може змінитися на рожевий, це відбувається тоді, коли цілісність судинно-нервового пучка порушена. Стан пульпи оцінюється за даними електроодонтодіагностики (ЕОД). При цьому треба враховувати який це зуб — тимчасовий чи постійний, постійний з сформованим коренем чи ні. ЕОД треба проводити через 1 міс, 3 міс. та б міс. після травми. Якщо в динаміці даних ЕОД виявляється збільшення показників, що свідчить про загибель пульпи, то треба негайно проводити терапевтичне лікування.

Рентгенологічно при забитті зуба не виявляється ніяких змін, якщо зуб до моменту травми був здоровим. Якщо в ньому був хронічний періодонтит або хронічний пульпіт, то після механічного ушкодження зуба можливо загострення процесу, а на рентгенограмі відмічаються зміни тканин в періодонті, які характерні для вищезазначених захворювань.

Забиття зуба треба диференціювати з:

а) неповним вивихом (при цьому рухливість зуба більша, на рентгенограмі
— розширення періодонтальної щілини);
б) переломом кореня (на рентгенограмі визначається порушення
цілісності кореня);
в) з внутрішньопульпарною гранульомою, при якій рожеве забарвлення коронки зуба відмічається на вестибулярній чи оральній поверхні зуба.

Лікування: треба забезпечити спокій зубу, призначити механічно щадящу дієту, зішліфувати коронки антагоністів, при необхідності провести протизапальне лікування (бісептол 240 х 2р. на добу, глюконат кальцію 0,25— 0,5 х Зр. на добу, діазолін по 0,05 х 2р. на добу; анальгін 0,25 при болях ).

Якщо за даними ЕОД та клінічно визначається загибель пульпи, то треба провести екстирпацію пульпи та пломбування каналу. Перед пломбуванням каналу необхідно вибрати увесь пігментований дентин з коронки зуба.

Після забиття зуба можливі різні наслідки:

1. Відновлення функції пульпи;
2. Загибель пульпи;
3. Облітерація каналу;
4. Виникнення періодонтиту;
5. Розвиток радикулярної кісти;
6. Припинення формування кореня у постійному чи тимчасовому зубах.

Система Orphus

Другие статьи

Дефекты щек.

Этиология, классификация, клиника. Этиологическими факторами дефектов щек могут быть случайная травма, перенесенный воспалительный процесс (например, нома) или» хирургическое вмешательство. Дефекты щек могут быть сквозными, поверхностными, иногда наблюдается дефект только слизистой оболочки щеки.

Класифікація травм м'яких тканин обличчя та порожнини рота.

Травматичні пошкодження щелепно-лицевої ділянки у дітей

Укушені рани. Клініка, діагностика, методи лікування.

Укушені рани обличчя мають свої особливості при хірургічній обробці. По-перше, одразу після укусу треба ретельно обробити рану 10% розчином господарчого мила. По-друге, як правило, це рани зі рваними розчавленими краями, тому нежиттєспроможні їх шари треба видалити.

Альвеолит. Артрит височно-нижнечелюстного сустава. Воспалительные заболевания челюстню-лицевой области.

Альвеолит - воспаление стенок лунки после удаления зуба. Этиология. В роли возбудителя альвеолита выступает микрофлора, вегетирующая на слизистой оболочке полости рта, зубодесневых карманах и инфекционно-воспалительных очагах верхушечного пародонта.

Кісти підщелепної слинної залози. Кісти привушної слинної залози.

Кісти підщелепної С.З. у дітей зустрічаються дуже рідко. Скарги будуть такими ж як при попередніх кістах з іншою локалізацією. В підщелепній ділянці виявляється новоутворення м’яко-еластичної консистенції, із чіткими контурами, безболісне при пальпації. Шкіра над ним незмінена в кольорі.

Ушивание надкостницы.

Ушивание с захватом надкостницы требует хороших мануальных навыков как при работе с лоскутом, так и с шовным материалом. При выполнении данной методики необходимо пользоваться маленькими иглами (Р-3), тонкими нитями (от 4-0 до 6-0) и соответствующим иглодержателем. Техника При наложении швов с захватом надкостницы используют 5 приемов (Chaiken, 1977)