Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Вроджені кісти та нориці ЩЛД та шиї. Диференційна діагностика та лікування.

Диференційну діагностику треба проводити із:
1. Дермоїдними кістами підпідборіддя.
2. Хронічним лімфаденітом цієї ж ділянки.
3. Судинними пухлинами (гемангіомами, лім(|)ангіомами).
4. Ранулами слинної залози.
5. Кістами щитовидної залози.
6. Атеромами, ліпомами.
7. Флегмонами шиї, абсцесами шиї.
8. Хондритом гортані.

Лікування. Операцію кістектомію у дітей проводять під загальним знеболюванням. Розтин шкіри та підшкірної клітковини роблять паралельно складинам шиї або вертикальний по середній лінії шиї. Видалення кісти в межах здорових тканин можливо у дітей в віці від 3-5 років (але не раніше 1-2 міс. після ліквідування запальних явищ). В більш молодшому віці при великих розмірах кісти, ознаках здавлення просвіту глотки або трахеї на фоні гострого респираторного захворювання проводять декомпресійні пункції з інтракістозним введенням антибіотиків. Для запобігання рецидивів необхідно зробити під час операції резекцію тіла під'язикової кістки.

Певні труднощі виникають у хірурга при видаленні нориць, тому що стінка таких нориць дуже тонка. Крім того хід нориці не завжди один — їх може бути декілька.. Якщо нориця нагноїлася, то стінка її стає потовщеною, що полегшує роботу хірурга. Перед початком видалення нориці,по ходу її вводять зонд або фарбуючу речовину, що дає змогу прослідкувати хід останньої. Для профілактики рецидивів нориць також роблять резекцію тіла під’язикової кістки, або при потребі намагаються дійти до foramen caecum язика, де він закінчується. Якщо останнє не вдається, то одразу після резекції тіла під’язикової кістки перев’язують шовковою лігатурою культю нориці, щоб вона функціонувала у порожнину рота. Рану зашивають пошарово, обов’язково дренують, призначають протизапальну терапію.

Система Orphus

Другие статьи

Двосторонні анкілози СНЩС.

Батьків на наявність деформації нижньої третини обличчя у дитини, неможливість відкривання рота, утруднене харчування, порушення дихання та хропіння у ві сні

Діагностика анкілозів СНЩС у дітей.

Ступінь рухомості головки нижньої щелепи визначається шляхом пальпації її попереду козелка вуха і через передню стінку зовнішнього слухового проходу. При фіброзному анкілозі відчувається ледь помітна рухомість головки нижньої щелепи, чого не має при кістковому анкілозі.

Переломи верхньої щелепи.

Перелом верхньої щелепи у дітей бувають дуже рідко і є наслідком транспортної травми. Класифікація переломів верхньої щелепи таж сама, що і у дорослих за Ле-Фором, але дуже рідко відповідає цим лініям, крім Ле-ФОР-І, коли відламаний альвеолярний паросток.

Методи лікування анкілозів СНЩС.

В інших випадках таке втручання проводять у більш пізні строки. В останні роки для усунення мікрогенії використовують методику дистракціонного остерсинтезу (розширення та подовження щелепи), що базується на принципах Елізарова. За цією методикою проводять горизонтальну остеотомію гілки щелепи з послідуючим її розтягуванням до 1,5-2 см.

Статистика, класифікація пухлин м’яких тканин ЩЛД у дітей

Пухлини у дітей здебільше дизонтогенетичного походження, тобто виникають внаслідок порушення генетичних програм внутрішньоклітинного поділу або процесу розвитку і диференціації зародка. Переважають доброякісні сполучнотканинні пухлини м'яких тканин обличчя (головним чином судинні новоутворення), аза ними (зачастотою виявлення)

Методи та принципи операцій на губі.

Строки хірургічного втручання на губі визначають вид незрощення та загальний стан дитини. Одностороннє незрощення губи оперують з трьох місяців, двосторонні незрощення — з шести місяців; до одного року бажано провести хейлопластику.