Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Укушені рани. Клініка, діагностика, методи лікування.

Укушені рани обличчя мають свої особливості при хірургічній обробці.

По-перше, одразу після укусу треба ретельно обробити рану 10% розчином господарчого мила.

По-друге, як правило, це рани зі рваними розчавленими краями, тому нежиттєспроможні їх шари треба видалити.

По-третє, укушені рани треба дренувати, протягом 5 — 7 діб, за винятком неглибоких ран.

В четверте, всі укушені рани потребують призначення антибіотиків тому, що вони первинно обсіменені мікроорганізмами.

При укушених ранах хірург повинен визначити показання до проведення антирабічної вакцинації (наказ МОЗ України від 12.08.1975 415 "Про профілактику захворювань людей на сказ"). Сказ викликається вірусом, який фільтрується рабдовірусом. Його визначив Негрі. Цей вірус розповсюджується періневрально, зі швидкістю — 3—5 мм. на годину.

В залежності від виду та ступеню контакту укушеного з твариною розрізняють:
1. Ослинення не пошкоджених шкірних покровів;
2. Ослинення пошкоджених шкірних покровів та не пошкодженої слизової оболонки;
3. Укуси легкі — поодинокі, неглибокі кінцівок та тулуба;
4. Укуси середньої тяжкості - поверхневі, поодинокі укуси та подряпини кісток (за винятком пальців), ослинення пошкоджених слизових покровів;
5. Укуси тяжкі — будь-які укуси голови, обличчя, шиї, пальці рук, обширні укуси. До тяжких також відносяться будь-які укуси, які нанесені дикими м'ясоїдними тваринами (лисиця, вовк, єнотовидна собака, борсук, куниця).

Для вакцинації людей проти сказу використовують 2 типу вакцин: мозкову — із мозку овець (типу Фероні) та культуральну антирабичну інактивовану вакцину (КАВ), яка виготовлена із клітин нирок сирійських хом'яків. Ці вакцини випускаються у сухому вигляді (порошок). Для пасивної профілактики приймається специфічний антирабічну гамма-глобулін із сироватки крові коней.

Препарат випускається у вигляді рідини.

Слід додержуватися таких схем лікування:
— у випадках ослинення, легкої та середньої тяжкості укусів, які зроблені здоровими та привитими на сказ тваринами, щеплення не призначаються. За такими тваринами встановлюють нагляд ветеринарів протягом 10 діб.
— при легких та середньої тяжкості укусах, які зроблені в неблагополучній місцевості здоровими тваринами, але не привитими, призначають двократне введення вакцини типу Фермі чи КАВ в один день. Дитині до 10 років по 1,5 мл. з інтервалом 30 хв., а починаючі з 10 років по 3 мл.
— при тяжких укусах неспровокованих, які нанесені декільком особам, проводиться курс лікування вакциною (Фермі чи КАВ) за умовними показаннями по 5 мл. (2,5мл. до 10 років) протягом 3—4 діб. У всіх випадках призначається догляд за твариною (10 діб).
— при ослиненні непошкоджених шкірних покровів хворими тваринами,
вводяться вакцина Фермі по 2 мл. 12 діб чи КАВ по 3 мл (1,5 мо) 7 діб;
— при масивних ослиненнях непошкодженої шкіри хворою твариною або хворою людиною, а також ослиненні пошкодженої шкіри, непошкоджених слизових оболонок призначають вакцину Фермі по 3 мл. (1,5 мл.) 15-18 діб чи КАВ по 3 мл. (1,5 мл.) 12 діб;
— при легких укусах, які нанесені хворою твариною, призначають вакцину Фермі по Змл. (1,5 мл) 20 діб чи КАВ по 3 мл (1,5 мл) 12 діб з наступною ревакцинацією цією вакциною по 3 мл (1,5мл) на 10-20 діб з початку основного курсу щеплень;
— при укусах середньої тяжкості, які нанесені хворою твариною у сприятливих місцевостях, призначається комбіноване введення антирабічного гамма-глобуліну для дорослих і через 24 години вакцинація вакциною Фермі або КАВ по 5мл (2,5 мл) 21 діб, перерва 10 діб, а потім ревакцинація по 5мл (2,5мл) на 10, 20 добу для обох вакцин та додатково на 35 добу для вакцини КАВ. В благополучних місцевостях при укусах середньої тяжкості допускається лікування без гамма-глобуліну. Вводиться вакцина Фермі по З мл (1,5мл) на 10 та 20 добу з моменту закінчення основного курсу щеплень;
— при тяжких укусах, які нанесені хворими тваринами, призначаються одразу введення антирабічного гаммаглобуліну і через 24 год. вакцинація вакциною Фермі чи КАВ по 5мл (2,5 мл) 25 діб з наступною ревакцинацією цими ж вакцинами по 5мл (2,5 мл) на 10, 20 та 35 добу після закінчення курсу щеплень.

У дітей з травмами м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки важливого значення набуває питання визначення показань та проведення термінового протиправцевого щеплення. Термінову протиправцеву профілактику проводять при: травмах з порушенням цілісності шкіряних шарів та слизової оболонки, відмороженнях та опіках 2, 3, 4 ступенів, укусах тварин. З цією метою використовують протиправцевий анатоксин (ППА), протиправцевий людський іммуноглобулін (ППЛІ), при відсутності ППЛІ - сироватку очищену методом пептичного переварювання, концентровану, рідку (ППС). ППА — підшкірно у підлопаточну ділянку, ППЛІ — внутрішньом'язево у верхній зовнішній квадрант сідниці, ППС — підшкірно. Перед введенням ППС перевіряють чутливість до неї, проводячи внутрішньошкіряну пробу у розведенні 1:100 сироватки. Пробу оцінюють через 20 хв. Негативною є проба, якщо діаметр набряку та почервоніння, яке з'являється у місті введення менш 1 см. Позитивною є проба, коли набряк чи почервоніння сягає в діаметрі 1 см і більш.

Особливу увагу треба приділяти хворобі котячої подряпини (доброякісний лімфогранульоматоз, хвороба Дебре, котяча чесотка). Розвивається при укусах та подряпинах кішками (частіше котенятами), кішки при цьому Залишаються здоровими. Можливо, кішки являються механічними переносниками, а резервуаром є миші чи дрібні птахи на яких полюють кішки. Частіше хворіють діти, бувають сімейні спалахи. Людина для інших людей безпечна. Збудник цього захворювання відноситься до групи хламідій (збудник орнітозу, трахоми, лімфогранулеми). Від інших хламідій відрізняється малою чутливістю до антибіотиків тетрациклінової групи. Збудник проникає через травмовану шкіру. На місці упровадження запальна реакція (гіперемія, інфільтрат ) збудник проникає в тік крові, уражаються регіональні лімфатичні вузли, відбувається гематогенна десимінація.

Інкубаційний період складає 7—14 діб іноді до трьох місяців. На місці укусу первинний ефект — папула із червоним обідком, гноячок, виразка. Розвивається регіональний лімфаденіт — постійний та характерний симптом хвороби. Шийні, пахові лімфовузли збільшені, безболісні, не спаяні з тканинами. У 50% вузли нагноюються, при цьому гній густий, жовто-зелений, при висіванні на поживне середовище не дає росту мікроорганізмів. Температура висока, головний біль, печінка, селезінка збільшені. Іноді розвивається міокардит, середній менінгіт. Є висипи на шкірі — кіроподібні, мілкі, на зразок вузлуватої еритеми. Можливі рецидиви, захворювання може продовжуватися 1—2 роки. Діагноз встановлюється при внутрішкіряній пробі, із орнітозним алергеном, та крові на РСК з орнітозним антигеном в динаміці. Лікування проводиться преднізолоном 25—30 мг 7 діб, УВЧ, діатермія на вузли. При нагноюванні лутеція чи розкриття абсцесу. У важких випадках уражений вузол видаляють. Прогноз сприятливий.

Система Orphus

Другие статьи

Приобретенные дефекты и деформации носа.

Приобретенные дефекты и деформации носа могут возникать в результате травмы, воспалительных заболеваний (фурункулез, волчанка) и удаления опухолей. Приобретенные дефекты и деформации носа можно разделить на три основные группы.

Повний вивих.

При цьому виді травми зуб втрачає всі зв'язки з альвеолою та м'якими тканинами (відбувається розрив тканин періодонту, циркулярної зв'язки) і набуває вільності. Частіше уражаються центральні різці верхньої щелепи.

Вивих зубів. Неповний вивих зубів.

Вивих зубів — це зміщення зуба часткове чи повністю по відношенню до альвеоли та поряд розташованих зубів. Неповний вивих зубів. При цьому виді травми зуба може відбуватися зміна положення зуба в трьох направленнях по вертикалі (зміщення в бік оклюзійної площини, поворот навколо повздовжньої осі)

Врожденные дефекты и деформации носа.

Седловидное западение спинки носа может локализоваться только в костной или перепончатой части перегородки или одновременно в обоих. Для западения в костном отделе носа обычно характерно широкое расположение лобных отростков верхних челюстей и уплощение носовых костей, угол соединения которых равен приблизительно 170°.

Ушивание надкостницы.

Ушивание с захватом надкостницы требует хороших мануальных навыков как при работе с лоскутом, так и с шовным материалом. При выполнении данной методики необходимо пользоваться маленькими иглами (Р-3), тонкими нитями (от 4-0 до 6-0) и соответствующим иглодержателем. Техника При наложении швов с захватом надкостницы используют 5 приемов (Chaiken, 1977)

Справжні пухлини та пухлиноподібні новоутворення слинних залоз.

Класифікація пухлин та пухлино подібних новоутворень слинних залоз.