Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Схема лікування дітей з полікістомою щелепно-лицевої ділянки.

На першому етапі проводиться корекція білкового обміну відомими методами, за показаннями, особліиво у дітей до 1 року із лімфангіомами поширеної локалізації; показників червоної крові — при анеміях; дослідження системи згортання крові, виявлення коагулопатій.

Другий етап — хірургічне втручання у вигляді етапних цистотомій або цистектомій. Цистотомії з тривалим дренуванням ран проводяться у маленьких дітей з обтяженим соматичним станом, при великих розмірах пухлин, з локалізацією в ділянці шиї, дна порожнини рота. У дітей цистектомії частіше роблять при однокамерних кістах з локалізацією новоутворення в топографо-анатомічно безпечних місцях, добре доступних для хірургічного втручання. В деяких випадках поєднують цистотоміюз цистектомією та подальшим тривалим дренуванням порожнин через рану, промиванням її антисептиками, димексидом.

Чим менша дитина, тим частіше використовують щадячи методики втручань. Післяопераційний період у дітей небезпечний ранніми і пізніми ускладненнями. Одним із важких ранніх ускладнень є геморагія з усієї поверхні рани, що характерне для ДВЗ синдрому (диссеміноване внутрішньосудинне згортання), генез якого і досі залишається суперечливим. В останній час це ускладнення стало зустрічатись частіше, особливо в групі дітей з судинними пухлинами.

Прогноз в таких випадках, як правило, несприятливий. В пізньому післяопераційному періоді в пухлині можуть виникати запальні явища. Гнійний вміст у кістах зустрічається рідко, не має розплавлення строми пухлини та оточуючих м”яких тканин. Навколо кіст лімфангіоми утворюються ділянки фіброзу і гіалінозу. Це пов’язано з високим місцевим тканинним імунобіологічним захистом, зумовленим наявністю великої кількості лімфоїдних утворень.

Система Orphus

Другие статьи

Класифікація та клінічна картина незрощення піднебіння.

Скарги та клінічна картина при вроджених незрощеннях піднебіння мають характерні ознаки. Так, мати дитини із незрощенням піднебіння, крім дефекту тканин піднебіння відмічає, що під час годування їжа потрапляє у ніс, виникає кашель, дитина захлинається.

Приобретенные дефекты и деформации носа.

Приобретенные дефекты и деформации носа могут возникать в результате травмы, воспалительных заболеваний (фурункулез, волчанка) и удаления опухолей. Приобретенные дефекты и деформации носа можно разделить на три основные группы.

Методи та принципи операцій на губі.

Строки хірургічного втручання на губі визначають вид незрощення та загальний стан дитини. Одностороннє незрощення губи оперують з трьох місяців, двосторонні незрощення — з шести місяців; до одного року бажано провести хейлопластику.

Врожденные дефекты и деформации носа.

Седловидное западение спинки носа может локализоваться только в костной или перепончатой части перегородки или одновременно в обоих. Для западения в костном отделе носа обычно характерно широкое расположение лобных отростков верхних челюстей и уплощение носовых костей, угол соединения которых равен приблизительно 170°.

Ушивание надкостницы.

Ушивание с захватом надкостницы требует хороших мануальных навыков как при работе с лоскутом, так и с шовным материалом. При выполнении данной методики необходимо пользоваться маленькими иглами (Р-3), тонкими нитями (от 4-0 до 6-0) и соответствующим иглодержателем. Техника При наложении швов с захватом надкостницы используют 5 приемов (Chaiken, 1977)

Дефекты щек.

Этиология, классификация, клиника. Этиологическими факторами дефектов щек могут быть случайная травма, перенесенный воспалительный процесс (например, нома) или» хирургическое вмешательство. Дефекты щек могут быть сквозными, поверхностными, иногда наблюдается дефект только слизистой оболочки щеки.