Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Пухлиноподібні новоутворення м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки у дітей. Вроджені кісти щелепно-лицевої ділянки.

Вроджені кісти щелепно-лицевої ділянки поділяють на утворення, які виникають в результаті аномалій (середні та бокові кісти шиї, кісти привушної ділянки, кореня язика), та кісти, які є вадою розвитку ектодерми — дермоїдні, епідермоїдні кісти щелепно-лицевої ділянки. Вроджені кісти м'яких тканин зустрічаються приблизно однаково часто у дівчат та хлопчаків. Дермоїдні та епідермоїдні кісти. Розвиваються в ділянці ембріональних щілин, борозен та складок ектодерми з дистопованих елементів ектодермальної тканини в період ембріонального розвитку.

В зв'язку з цим мають певну локалізацію: Дермоіди та епідермоіди можуть виявлятися, як у ранньому віці {іноді з народження), так і у дітей 10-12 р. Характерна локалізація цих пухлин та клінічні ознаки не викликають труднощів у встановленні діагнозу: новоутворення має кулясту форму, гладку поверхню, щільна на дотик, безболісна, повільно збільшується, великих розмірів досягає рідко ( лише з локалізацією в ділянці дна порожнини роту). Скарги у дитини зазвичай відсутні, лише у старшому віці вона або ії батьки, при з’явленні деформації обличчя звертають на це увагу.

Клінічно відрізнити дермоїд від епідермоїда дуже важко. Лише гістологічно визначають, що оболонка дермоїдної кісти складається із трьох шарів шкіри та іі похідних (сальні, потові залози, волосся), а оболонка епідермоідної кісти побудована з епідермісу та не має дериватів шкіри. Вміст дермоїдної кісти має кашоподібну консистенцію сірого кольору з неприємним запахом (це продукти діяльності сальних та потових залоз), епідермоїдної кісти — салоподібна маса, без запаху.

Система Orphus

Другие статьи

Ультразвуковой силовой генератор создан, чтобы заменить все вращающиеся инструменты?

Основное, за что критикуют уль­тразвуковую хирургию, это то, что она требует больше времени. В ре­зультате, при удлинении времени хирургических операций снижает­ся ежедневная «пропускная способ­ность».

Методи лікування больової дисфункції (БД) СНЩС.

Лікування повинно бути комплексним, впливати на психоемоційний стан, на м'язи, суглоб, зуби та інші органи пацієнта з урахуванням стадії і особливості течії хвороби. Для зняття почуття утомленості і болісного спазму жувальних м'язів пацієнту рекомендують позбутися шкідливих звичок, систематично проводити лікувальну фізкультуру, масаж жувальних м'язів

Несудинні доброякісні пухлини м’яких тканин. Фіброма, папілома.

Фіброма — це пухлина із зрілої фіброзної сполучної тканини. В основному, локалізується в порожнині рота. Зустрічається у віці 7-15 років, дуже рідко в грудному. Утворюється в місцях прикусування (щоки, язика, губи). Має кулясту форму, відмежовану від сусідніх тканин, може бути на ніжці або мати широку основу. Росте дуже повільно.

Нейрофіброматоз, хвороба Реклінгаузена. Клініка.

Найбільш розповсюдженими теоріями виникнення нейрофіброматозу є ендокринна, дізонтогенетична та неврогенна. У розвитку нейрофіброматозної тканини приймають участь як самі нервові волокна так і сполучнотканинні елементи ендо- та періневрія.

Вроджені незрощення піднебіння.

При вроджених незрощеннях піднебіння, крім наявності самого дефекту, батьки дитини відмічають потрапляння їжі у ніс під час годування, що викликає кашель, захлинання. У старшому віці дитина “гунявить”, не чітко вимовляє слова.

Травма зубів. Травма щелеп. Травма м'яких тканин. (Таблиця).

Характерний крововилив в пульпу внаслідок розриву судинно-нервового пучка. Несильний біль в зубі, перкусія позитивна, є незначна рухливість зуба