Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Пухлиноподібні новоутворення м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки у дітей. Вроджені кісти щелепно-лицевої ділянки.

Вроджені кісти щелепно-лицевої ділянки поділяють на утворення, які виникають в результаті аномалій (середні та бокові кісти шиї, кісти привушної ділянки, кореня язика), та кісти, які є вадою розвитку ектодерми — дермоїдні, епідермоїдні кісти щелепно-лицевої ділянки. Вроджені кісти м'яких тканин зустрічаються приблизно однаково часто у дівчат та хлопчаків. Дермоїдні та епідермоїдні кісти. Розвиваються в ділянці ембріональних щілин, борозен та складок ектодерми з дистопованих елементів ектодермальної тканини в період ембріонального розвитку.

В зв'язку з цим мають певну локалізацію: Дермоіди та епідермоіди можуть виявлятися, як у ранньому віці {іноді з народження), так і у дітей 10-12 р. Характерна локалізація цих пухлин та клінічні ознаки не викликають труднощів у встановленні діагнозу: новоутворення має кулясту форму, гладку поверхню, щільна на дотик, безболісна, повільно збільшується, великих розмірів досягає рідко ( лише з локалізацією в ділянці дна порожнини роту). Скарги у дитини зазвичай відсутні, лише у старшому віці вона або ії батьки, при з’явленні деформації обличчя звертають на це увагу.

Клінічно відрізнити дермоїд від епідермоїда дуже важко. Лише гістологічно визначають, що оболонка дермоїдної кісти складається із трьох шарів шкіри та іі похідних (сальні, потові залози, волосся), а оболонка епідермоідної кісти побудована з епідермісу та не має дериватів шкіри. Вміст дермоїдної кісти має кашоподібну консистенцію сірого кольору з неприємним запахом (це продукти діяльності сальних та потових залоз), епідермоїдної кісти — салоподібна маса, без запаху.

Система Orphus

Другие статьи

Остеобластокластома. Клініка, діагностика, методи лікування.

Остеобластокластома — пухлина, що походить з кісткової тканини. Напочатку розвитку пухлини скарг у дитини немає. Інколи може рано з'являтися біль в зубах, що знаходяться в пухлині; по мірі росту пухлини ускладнюється відкривання рота (якщо вона знаходиться біля суглобу), з’являється біль при жуванні.

Дефекты области рта.

Дефекты и деформация губ могут возникать вследствие случайной травмы, оперативного вмешательства (по поводу врожденного дефекта, новообразования,свежей травмы, воспаления), перенесенного специфического (сифилис, красная волчанка, сибирская язва и др.) и неспецифического (нома, карбункул, фурункул, флегмона) воспалений.

Тріщина зуба.

Клініка при тріщинах зубів дуже мізерна, скарг майже немає. Інколи відмічається підвищена чутливість до солодкого та кислого. При тріщині через усі тканини зуба можливий розвиток пульпіту. При останньому виді ускладнення проводиться ендодонтичне лікування.

Післяопераційне ведення хворих, що перенесли операцію на піднебінні.

У ранньому післяопераційному періоді проводиться антибактеріальна, десенсибілізуюча, протибольова та симптоматична індивідуальна терапія. Першу перев'язку проводять на другий день після операції (замінюють йодоформний тампон під пластинкою), щоб перевірити, як лежать клапті, чи не передавлені вони.

Несудинні доброякісні пухлини м’яких тканин. Нейрофіброма, міома, рабдоміома.

Клітини пухлини мають нейроектодермальне походження. Виникнення и в області обличчя пов’язане з вадою розвитку трійчастого або лицевого нерву. Розташовується по відношенню до нерва: моноцентрично (в товщі нерва — один вузол); поліцентрично (в товщі нерва ряд вузлів з’єднаних між собою).

Класифікація пошкоджень твердих тканин ЩЛД у дітей.

Переломи кісток обличчя: Вилицевого комплексу: вилицева кістка; вилицева дуга (із зміщенням та без, з косметичними порушеннями, з функціональними порушеннями, з косметичними та функціональними порушеннями).