Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Принципи та методи хірургічного лікування вроджених незрощень піднебіння.

Основним принципом щадячої ураностафілопластики є виключення найбільш травматичних етапів її — інтерламінарної остеотомії і мезофаринго-констрикції -використання лише ефективної ретротранспозиції м'якотканиних шарів піднебіння.

Основні етапи щадячої ураностафілопластики за Л.В. Харьковим такі: — проводять викроювання слизово-окісних клаптів (В залежності від незрощення. Один — при незрощеннях 1/3 твердого та м'якого піднебіння, два - при всіх інших видах дефектів). Відшаровують ці клапті до межі твердого та м'якого піднебіння, після чого відділяють їх від краю горизонтальної платівки піднебінної кістки. Задню стінку піднебінного отвору остеотомують та виводять судинно-нервовий пучок, що надає мобільність клаптю. Тупо, з крючка крило-піднебінного відростку основної кістки, знімають m.tensor veli palatini, чим досягається максимальне переміщення тканин піднебіння назад у ретроположення.

Далі проводиться освіження країв незрощення та пошарове накладання швів кетгутом та поліамідною ниткою. Рани в крило-щелепних ділянках ушиваються кетгутом з врахуванням ретротранспозиції піднебіння. Слизово-окісний піднебінний клапоть фіксується до кісткового остова піднебіння клеєм КЛ-3 або захисною платівкою. Дефект в передньому відділі піднебіння закривається за допомогою перевернутих на 180 клаптів, або клаптів по М.Д.Дубову, Б.Д.Кабакову, або клаптем на ніжці зі сторони слизової верхньої губи.

Проведення ураностафілопластики щадячим методом дозволяє в деяких випадках (при сприятливому вихідному загальному і місцевому статусі) проводити одночасно і хейлопластику. При цьому втручання починається з операції на піднебінні і закінчується хейлопластикою по одній з існуючих методик ( Л. М. Обухової, О. О. Лімберга, Д. Міларда або їх модифікацій). Само по собі сполучення цих двох операцій безумовно є логічним, але лише в тому випадку, коли уранопластика проводиться найменш травматичним способом, коли реально оцінено вихідний загальний стан дитини та його місцевий статус, коли гарантується проведення операції і періоду післяопераційної інтенсивної терапії досвідченим спеціалістом — анестезіологом, коли на етапах реабілітації забезпечується постійне лікування дитини у ортодонта.

Вказаний спосіб лікування вроджених незрощень верхньої губи та піднебіння має певні переваги:

1) Одномоментна хейлоураностафілопластика скорочує кількість оперативних втручань у дітей з вродженими незрощеннями верхньої губи і піднебіння, що забезпечує виражений економічний ефект (значне скорочення ліжко-днів," витратних матеріалів та медикаментів).

2) Запропонований спосіб лікування забезпечує ранню медичну та соціальну реабілітацію цієї групи хворих.

3) Спосіб операції відрізняється відсутністю травматичних етапів, які негативно відображаються на розвитку та рості верхньої щелепи.

4) Запропонований спосіб ураностафілопластики передбачає ефективну ретротранспозицію тканин піднебіння і відсутність натягування клаптів по середній лінії на межі твердого і м'якого піднебіння, що покращує результати лікування.

5) Спосіб виключає застосування кісткових трансплантатів, шкірних трансплантатів, для виготовлення та використання яких необхідні додаткові матеріальні витрати та час.

Таким чином, при одномоментній хейлоураностафілопластиці на 10—15 днів скорочується перебування хворого в стаціонарі, оскільки виключається повторна госпіталізація для проведення уранопластики. Проведена у ранньому віці вона забезпечує правильне формування мови навіть без занять з логопедом, а використання запропонованого способу ретротранспозиції піднебіння забезпечує стійкий анатомічний та функціональний ефект без проведення традиційних травматичних втручань на кістці, що негативно відбивається на розвитку верхньої щелепи. Найбільш важливою з переваг є рання соціальна та медична реабілітація хворих. Дослідження перевірки результатів лікування дітей з вродженими незрощеннями піднебіння в ранньому віці за щадячими методиками доводять ефективність останніх, що аргументує доцільність їх застосування.

Система Orphus

Другие статьи

Лимфаденит. Воспалительные заболевания челюстню-лицевой области.

Лимфаденит - воспаление лимфатического узла. Наибольшая заболеваемость лимфаденитом шейно-лицевой локализации наблюдается среди детей в возрасте до 7 лет. По характеру течения различают острый, хронический и обострившийся хронический лимфаденит.

Флегмона челюстно-лицевой области. Воспалительные заболевания челюстню-лицевой области. Часть 2.

Флегмона околоушно-жевательной области. Границы области; передняя — передний край жевательной мышцы, задняя — линия, проведенная от сосцевидного отростка к углу нижней челюсти, верхняя — скуловая дуга и часть височной кости с наружным слуховым проходом

Ультразвуковая хирургия. Возможность проведения новых манипуляций.

Ультразвуковая хирургия позволяет осуществлять операции, которые были давно разработаны теорети­чески, но не могли быть осуществле­ны на практике из-за отсутствия необходимых инструментов.

Тріщина зуба.

Клініка при тріщинах зубів дуже мізерна, скарг майже немає. Інколи відмічається підвищена чутливість до солодкого та кислого. При тріщині через усі тканини зуба можливий розвиток пульпіту. При останньому виді ускладнення проводиться ендодонтичне лікування.

Класифікація травм м'яких тканин обличчя та порожнини рота.

Травматичні пошкодження щелепно-лицевої ділянки у дітей

Забиття зуба.

Забиття зуба — це механічне ураження зуба без ушкодження його анатомічної цілісності. При забитті зуба може бути крововилив у пульпу, внаслідок розриву судинно-нервового пучка. Клініка: у перші години після травми дитина скаржиться на незначний біль у зубі при накушуванні.