Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Переломи верхньої щелепи.

Перелом верхньої щелепи у дітей бувають дуже рідко і є наслідком транспортної травми. Класифікація переломів верхньої щелепи таж сама, що і у дорослих за Ле-Фором, але дуже рідко відповідає цим лініям, крім Ле-ФОР-І, коли відламаний альвеолярний паросток. Це найчастіший вид перелому верхньої щелепи. Часто травми верхньої щелепи супроводжуються дефектом кісткових тканин щелепи, піднебінних та носових кісток. Обумовлене це, як силою удару, так і анатомічною будовою середнього відділу обличчя (наявність повітроносних пазух, відділів носової порожнини, щільно з'єднана слизова оболонка пазух із кістками). Крім того, близькість мозкового черепа (верхньої щелепи інтимно зв'язана із кістками основи черепа), сприяє виникненню явищ струсу або забиття головного мозку, а також переломів, тріщин гратястих кісток, турецького сідла, великих та малих крил клиноподібної кістки та каменистої частини скроневої кістки, кісток орбіти.

Клініка: На перший план виходить загальний стан хворого. Діти адинамічні, бліді, їх нудить, турбує головний біль, вони відмовляються від їжі. В анамнезі може бути запаморочення, втрата свідомості. Такого хворого обов'язково треба проконсультувати нейрохірургом або невропатологом, особливо це стосується дітей молодшого віку, коли діагноз струс чи забиття головного мозку поставити важко. Місцево — м'які тканини верхньої губи, підочних ділянок, носу набряклі. Може бути порушення їх цілісності, кровотеча з носа, рота. У порожнині рота відмічається розрив слизової оболонки альвеолярного паростка чи наявність гематом в місці удару; зуби відламані чи впроваджені в кістку верхньої щелепи; виявляється патологічна рухомість відламків, наявність дефекту кісткових тканин щелепи, сполучення із гайморовою порожниною.

Остаточно діагноз встановлюється після проведення рентгенологічного обстеження верхньої щелепи та черепа в укладках: аксіальній, носо-лобній та носо-підборідній проекції, оглядова основи черепа, ортопантомограма.

Лікування складається із загального та місцевого.
Загальне включає: суворий ліжковий режим при струсах мозку, особливо в перші четверо діб, призначення снодіючих, при необхідності. При підозрі на закриту черепно-мозкову травму вводять 25% розчин сірчастокислої магнезії внутрішньом'язово або внутрішньовенно, 10% розчин хлористого кальцію до 10мл внутрішньовенно, 40% розчин глюкози внутрішньовенно, пипольфен 2.5%   внутріньом'язовс 1—2   рази на добу, глюконат кальцію
внутрішньовенно, лазикс внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Обов'язково хворого повинен оглянути невропатолог або нейрохірург.

Для попередження розвитку запальних процесів проводиться антибактеріальна терапія (ампіцілін, оксацикслін, гентаміцін, кефзол), дезінтоксикаційне лікузання.

Призначається повноцінна їжа, збагачена вітамінами та білками, механічно оброблена (протерта або напіврідка).
Місцеве лікування заключається в ефективній іммобілізації уламків, первинній хірургічній обробці ран м'яких тканин та кісток. Ці етапи лікування проводять під загальним знеболюванням після огляду дитини педіатром, анестезіологом та невропатологом.

Первинна хірургічна обробка передбачає ревізію м'яких тканин порожнини рота, при необхідності гайморової порожнини, видалення мілких уламків, зупинку кровотечі, зіставлення в правильне положення відламків щелепи та їх фіксування, ушивання ран м'яких тканин та слизової оболонки.

Для фіксації перелома верхньої щелепи у дітей до 10 років часто використовують ортодонтичні апарати — шини Ванкевича, Порта, захисні пластинки. Обов'язково враховується при цьому можливість виникнення нудоти чи блювоти.

Міжщелепненазубне шинування використовується у хворих 12—14 років. Кістковий остеосинтез у дітей при переломах верхньої щелепи застосовується дуже рідко.

Наслідки переломів верхньої щелепи:
1. Припинення росту щелепи;
2. Порушення прикусу;
3. Утворення дефектів кісткової тканини щелепи;
4. Розвитки деформацій щелепи;
5. Розвиток запальних процесів щелепи;
6. Дефект зубного ряду.

Хворі які були травмовані у верхню щелепу підлягають диспансерному догляду та лікуванню у ортодонта, терапевта-стоматолога, щелепно-лицевогс хірурга та при необхідності у невропатолога.

Система Orphus

Другие статьи

Узловой шов.Показания

Вертикальные разрезы.Область бугров и ретромолярная область.Методики костной регенерации с направленной тканевой регенерацией или без нее.Лоскут Видмана, открытый кюретаж, несмещенные лоскуты, апикально смещенный лоскут при необходимости достижения максимального интерпроксимального закрытия раны

Комбинация костных материалов.

Для улучшения соотношения между костью и соединительной тканью были использованы различные остеогенные материалы (индуктивные, кондуктивные, нейтральные), которые помещали под барьер. Schallhorn и McClaine (1988) использовали мембраны на основе ПТФЭ (пародонтологическая мембрана Гор-Текс) с аллоимплантатом

Техника швов в хирургии.

Восьмерка и простой узловой шов Ушивание начинают с вестибулярной стороны на 3-4 мм апикальнее верхушки сосочка, во избежание разрыва истонченных сосочков. Иглу сначала вводят с внешней стороны вестибулярного лоскута, а затем проходят с внешней эпителизованной по-верхности (восьмерка) или внутренней соединительнотканной (простой) поверхности язычного

Етіологія больової дисфункції (БД) СНЩС. Клініка БД СНЩС.

У дітей БД СНЩС зустрічається дуже рідко і, в основному, у віці 12-14 років. При закушуванні губи, язика, стисканні щелеп та інших змін прикусу, вадах зубних рядів, травмах обличчя, нерозпізнаних, або не повністю репонованих переломах різних відділів нижньої щелепи, вилицевої кістки, створюються несприятливі умови для нефізіологічної напруги

Післяопераційне ведення хворих, які перенесли операцію на губі.

У ранньому післяопераційному періоді особливу увагу слід приділити налагодженню ритмічного та вільного дихання у дитини. Особливо це стосується тих випадків, коли хейлопластика проводилась при широких одно- та двосторонніх незрощеннях.

Увеличение размеров гребня. Хирургическая методика.

Хирургическая методика может быть использована для наращивания гребня, связанного или не связанного с установкой имплантатов. 1. Для визуализации дефекта формируют полный слизисто-надкостничный лоскут. Необходимо избегать чрезмерного истончения лоскута.