Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Переломи верхньої щелепи.

Перелом верхньої щелепи у дітей бувають дуже рідко і є наслідком транспортної травми. Класифікація переломів верхньої щелепи таж сама, що і у дорослих за Ле-Фором, але дуже рідко відповідає цим лініям, крім Ле-ФОР-І, коли відламаний альвеолярний паросток. Це найчастіший вид перелому верхньої щелепи. Часто травми верхньої щелепи супроводжуються дефектом кісткових тканин щелепи, піднебінних та носових кісток. Обумовлене це, як силою удару, так і анатомічною будовою середнього відділу обличчя (наявність повітроносних пазух, відділів носової порожнини, щільно з'єднана слизова оболонка пазух із кістками). Крім того, близькість мозкового черепа (верхньої щелепи інтимно зв'язана із кістками основи черепа), сприяє виникненню явищ струсу або забиття головного мозку, а також переломів, тріщин гратястих кісток, турецького сідла, великих та малих крил клиноподібної кістки та каменистої частини скроневої кістки, кісток орбіти.

Клініка: На перший план виходить загальний стан хворого. Діти адинамічні, бліді, їх нудить, турбує головний біль, вони відмовляються від їжі. В анамнезі може бути запаморочення, втрата свідомості. Такого хворого обов'язково треба проконсультувати нейрохірургом або невропатологом, особливо це стосується дітей молодшого віку, коли діагноз струс чи забиття головного мозку поставити важко. Місцево — м'які тканини верхньої губи, підочних ділянок, носу набряклі. Може бути порушення їх цілісності, кровотеча з носа, рота. У порожнині рота відмічається розрив слизової оболонки альвеолярного паростка чи наявність гематом в місці удару; зуби відламані чи впроваджені в кістку верхньої щелепи; виявляється патологічна рухомість відламків, наявність дефекту кісткових тканин щелепи, сполучення із гайморовою порожниною.

Остаточно діагноз встановлюється після проведення рентгенологічного обстеження верхньої щелепи та черепа в укладках: аксіальній, носо-лобній та носо-підборідній проекції, оглядова основи черепа, ортопантомограма.

Лікування складається із загального та місцевого.
Загальне включає: суворий ліжковий режим при струсах мозку, особливо в перші четверо діб, призначення снодіючих, при необхідності. При підозрі на закриту черепно-мозкову травму вводять 25% розчин сірчастокислої магнезії внутрішньом'язово або внутрішньовенно, 10% розчин хлористого кальцію до 10мл внутрішньовенно, 40% розчин глюкози внутрішньовенно, пипольфен 2.5%   внутріньом'язовс 1—2   рази на добу, глюконат кальцію
внутрішньовенно, лазикс внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Обов'язково хворого повинен оглянути невропатолог або нейрохірург.

Для попередження розвитку запальних процесів проводиться антибактеріальна терапія (ампіцілін, оксацикслін, гентаміцін, кефзол), дезінтоксикаційне лікузання.

Призначається повноцінна їжа, збагачена вітамінами та білками, механічно оброблена (протерта або напіврідка).
Місцеве лікування заключається в ефективній іммобілізації уламків, первинній хірургічній обробці ран м'яких тканин та кісток. Ці етапи лікування проводять під загальним знеболюванням після огляду дитини педіатром, анестезіологом та невропатологом.

Первинна хірургічна обробка передбачає ревізію м'яких тканин порожнини рота, при необхідності гайморової порожнини, видалення мілких уламків, зупинку кровотечі, зіставлення в правильне положення відламків щелепи та їх фіксування, ушивання ран м'яких тканин та слизової оболонки.

Для фіксації перелома верхньої щелепи у дітей до 10 років часто використовують ортодонтичні апарати — шини Ванкевича, Порта, захисні пластинки. Обов'язково враховується при цьому можливість виникнення нудоти чи блювоти.

Міжщелепненазубне шинування використовується у хворих 12—14 років. Кістковий остеосинтез у дітей при переломах верхньої щелепи застосовується дуже рідко.

Наслідки переломів верхньої щелепи:
1. Припинення росту щелепи;
2. Порушення прикусу;
3. Утворення дефектів кісткової тканини щелепи;
4. Розвитки деформацій щелепи;
5. Розвиток запальних процесів щелепи;
6. Дефект зубного ряду.

Хворі які були травмовані у верхню щелепу підлягають диспансерному догляду та лікуванню у ортодонта, терапевта-стоматолога, щелепно-лицевогс хірурга та при необхідності у невропатолога.

Система Orphus

Другие статьи

Дефекты области рта.

Дефекты и деформация губ могут возникать вследствие случайной травмы, оперативного вмешательства (по поводу врожденного дефекта, новообразования,свежей травмы, воспаления), перенесенного специфического (сифилис, красная волчанка, сибирская язва и др.) и неспецифического (нома, карбункул, фурункул, флегмона) воспалений.

Клініка, діагностика пухлин м'яких тканин у дітей.

Клініка, діагностика пухлин м'яких тканин у дітей.

Ушивание надкостницы.

Ушивание с захватом надкостницы требует хороших мануальных навыков как при работе с лоскутом, так и с шовным материалом. При выполнении данной методики необходимо пользоваться маленькими иглами (Р-3), тонкими нитями (от 4-0 до 6-0) и соответствующим иглодержателем. Техника При наложении швов с захватом надкостницы используют 5 приемов (Chaiken, 1977)

Статистичні дані та класифікація пухлин кісток обличчя у дітей.

Відповідаючи на це запитання, слід підкреслити, що остеогенні пухлини частіше зустрічаються у дітей в віці 10-12 років, дуже рідко в молодшому. Серед первинних пухлин КІСТОК щелепно-лицевої ділянки остеобластокластоми складають 69 /о(з них 29 % розміщені центрально, 48% на периферії), остеома — 6%,остеоід-остеома — 0,5 %.

Повний вивих.

При цьому виді травми зуб втрачає всі зв'язки з альвеолою та м'якими тканинами (відбувається розрив тканин періодонту, циркулярної зв'язки) і набуває вільності. Частіше уражаються центральні різці верхньої щелепи.

Вертикальный и горизонтальный матрацные швы в хирургической практике. Замковый шов.

Для создания лучшей фиксации сосочков и более точного их прилегания, а также для предотвращения мобилизации лоскута рекомендуется использовать вертикальный или горизонтальный матрацный шов. Чаще всего необходимость в этом возникает при работе на небной поверхности, где требуется создание большего натяжения, или при наличии тонких и рыхлых сосочков.