Переломи щелеп у дітей зустрічаються рідко і становлять за даними різних авторів від 2,6% —1,5% —1%. Частіше цей вид травми відбувається в 10—12 років. Така статистика обумовлена анатомо-фізіологічними особливостями будови щелеп в дитячому віці (більш еластична кістка, потовщена окістя, наявність зон росту, зачатків постійних та тимчасових зубів в щелепі). На щелепах є місця найменшого опору. Так, на верхньої щелепі — це лінії з'єднання кісток обличчя (середня лінія, альвеолярний паросток).

Зачатки зубів, які знаходяться під інфраорбітальним краєм, верхньощелепна пазуха, що відокремлюється від носа тонкою перегородкою, також послабляють верхню щелепу. На нижній щелепі — альвеолярний паросток, який містить в собі зачатки зубів, та зуби, що прорізуються, або зуби з несформованими коренями, середня лінія, шийка суглобного відростка, кут нижньої щелепи. Тому у дітей до 6 — 7 років частіше травмується альвеолярний паросток, перелом щелепи відбувається за типом "зеленої гілки".

Ультразвуковая хирургия. УЗ-хирургия: что это такое и для чего она нужна?

Новые возможности ультразвуковых аппаратов позволяют избежать применения боров в хирургии ротовой полости.После долгих безуспешных попы­ток наладить продуктивный кон­такт с немногочисленными

Фіброзна остеодистрофія. Клініка, діагностика, методи лікування.

Фіброзна остеодистрофія — це захворювання, яке у дітей практично не зустрічається. При ньому у зрілій кістці відбуваються дистрофічні зміни кісткової субстанції, розростання сполучної тканини та лакунарне розсмоктування кістки — процеси послідовні, реактивні.

Дефекты области рта.

Дефекты и деформация губ могут возникать вследствие случайной травмы, оперативного вмешательства (по поводу врожденного дефекта, новообразования,свежей травмы, воспаления), перенесенного специфического (сифилис, красная волчанка, сибирская язва и др.) и неспецифического (нома, карбункул, фурункул, флегмона) воспалений.

Несудинні доброякісні пухлини м’яких тканин. Фіброма, папілома.

Фіброма — це пухлина із зрілої фіброзної сполучної тканини. В основному, локалізується в порожнині рота. Зустрічається у віці 7-15 років, дуже рідко в грудному. Утворюється в місцях прикусування (щоки, язика, губи). Має кулясту форму, відмежовану від сусідніх тканин, може бути на ніжці або мати широку основу. Росте дуже повільно.

Опіки. Клініка, діагностика, методи лікування.

Опіки у дітей мають свою специфіку, яка пов'язана з анатомофізіологічними особливостями щелепно-лицевої ділянки та дитячого організму вцілому, психоемоційного стану дитини. Найбільш частими причинами опіків є контакт з гарячою рідиною, полум'ям та електричним струмом. Серед дітей опарення спостерігаються у 54%, а у дорослих в 13%.

Лимфаденит. Воспалительные заболевания челюстню-лицевой области.

Лимфаденит - воспаление лимфатического узла. Наибольшая заболеваемость лимфаденитом шейно-лицевой локализации наблюдается среди детей в возрасте до 7 лет. По характеру течения различают острый, хронический и обострившийся хронический лимфаденит.