Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Перелом нижньої щелепи.

До 2,5 років частіше зустрічається перелом альвеолярного паростка за типом "зеленої гілки", які швидко загоюються і не потребують негайної репозиції.

У віці 2,5—7 років переважають переломи в ділянці тіла нижньої щелепи, найчастіше підокісні, травмуються також суглобові паростки відмічаються так звані "відбиті" переломи. З віком переломи в ділянці кута нижньої щелепи починають переважати. Струс головного мозку та травматичний шок у дітей при переломах нижньої щелепи виявляються рідко.

Симптомокомплекс перелому нижньої щелепи включає: порушення прикусу, зміщення уламків нижньої щелепи, біль в ділянці травми, набряк тканин навколо ліній перелому та в місці удару.

При постановці діагнозу виникають труднощі у збиранні анамнезу та встановлення механізму травми. Швидкий набряк м'яких тканин створює неможливі умови добре оглянути місце травми. Остаточний діагноз встановлюється після проведення рентгенологічного дослідження в необхідній укладці за Генішем та оглядовій рентгенограмі нижньої щелепи, при переломі суглобового паростка — оглядова рентгенограма нижньої щелепи, ортопантограма, рентгенограма за Шулером.

Консолідація уламків проходить швидше ніж у дорослих, особливо на альвеолярному паростку, до 2 тижнів, на тілі та гілці нижньої щелепи до 3—4 тижнів.

Принципи іммобілізації уламків при переломах нижньої щелепи у дітей ті ж самі, що і у дорослих, але є ряд особливостей, які обумовлені анатомічною будовою нижньої щелепи, зубів постійних та тимчасових. У дітей для іммобілізації переломів нижньої щелепи, частіше використовують шини-каппи, особливо в віці до 7—8 років, з віком перевагу віддають різним видам назубного шинування.

Остеосинтез має обмежені показання і застосовується, переважно, при переломах в ділянках кута, гілки та суглобового паростка нижньої щелепи.

Апаратурний метод фіксацій переломів нижньої щелепи у дітей застосовується з 12—14 років.
При підокісних переломах достатня фіксація у вигляді пращовидної пов'язки чи однощелепного фіксування (гладка шина-скоба, шина - каппа). Приділяється увага гігієні порожнини рота.

Загальне лікування включає антибактеріальну терапію, гіпосенсибілізуючі препарати, вітаміни групи А, 0, В, остеостимулятори, анальгетики, механічно щадящу дієту.

Наслідки переломів нижньої щелепи:
1. Деформація нижньої щелепи;
2. Дефект зубного ряду; дефект кістки;
3. Припинення росту нижньої щелепи;
4. Загибель зачатку постійного чи тимчасового зуба;
5. Розвиток запальних процесів м'яких тканин, кістки.

Система Orphus

Другие статьи

Одонтогенні пухлини щелеп у дітей. Клінічні прояви амелобластом у дітей.

Класифікація одонтогенних пухлин щелеп За клініко-морфологічними проявами одонтогенні пухлини розподіляють на доброякісні (амелобластома, м'яка одонтома, одонтогенна фіброма) та злоякісні (одонтогенний рак, одонтогенна саркома).

Дефекты области рта.

Дефекты и деформация губ могут возникать вследствие случайной травмы, оперативного вмешательства (по поводу врожденного дефекта, новообразования,свежей травмы, воспаления), перенесенного специфического (сифилис, красная волчанка, сибирская язва и др.) и неспецифического (нома, карбункул, фурункул, флегмона) воспалений.

Техника швов в хирургии.

Восьмерка и простой узловой шов Ушивание начинают с вестибулярной стороны на 3-4 мм апикальнее верхушки сосочка, во избежание разрыва истонченных сосочков. Иглу сначала вводят с внешней стороны вестибулярного лоскута, а затем проходят с внешней эпителизованной по-верхности (восьмерка) или внутренней соединительнотканной (простой) поверхности язычного

Післяопераційне ведення хворих, що перенесли операцію на піднебінні.

У ранньому післяопераційному періоді проводиться антибактеріальна, десенсибілізуюча, протибольова та симптоматична індивідуальна терапія. Першу перев'язку проводять на другий день після операції (замінюють йодоформний тампон під пластинкою), щоб перевірити, як лежать клапті, чи не передавлені вони.

Дефекты и деформации губ, возникшие в результате хейлопластики по поводу врожденного несращения.

Дефекты верхней губы на почве несращения ее фрагментов сопровождаются нередко такими деформациями, которые НР всегда удается устранить во время хейлопластики; они могут выявиться сразу после операции или спустя некоторое время. Деформации верхней губы можно разделить на остаточные, вторичные и хирургические.

Нейрофіброматоз, хвороба Реклінгаузена. Діагностика, методи лікування.

Діагностика нейрофіброматозу базується на скаргах, клінічних даних та даних рентгенографії. Усі рентгенознаки, що супроводжують хворобу Реклінгаузена можна поділити на три групи.