Остеома. Остеоїд-Остеома.
ОСТЕОМА
| Назва пухлини | Скарги | Тривалість перебігу | Локалізація | Клініка | Р-графія | Пат.гістологія | Методи дослідження |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| Остеома | На початку розвитку скарг немає, надалі в залежності від місця знаходження. Верхня щелепа: диплопія, важко дихати через відповідну полови¬ну носа; вилицева дуга: обмеження відкривання рота; нижня щелепа: невралгічний біль | Має повільний ріст, але росте швидко (порівняно з дорослими). Поступово потовщує ту частину щелепи, де локалізується, спричиняючи деформацію останньої | Частіше на нижній щелепі: кут, гілка; може бути верхня щелепа, вилицева дуга, верхньощелепна пазуха | Малі розміри не спричиняють косметичних чи функціональних розладів; розвивається поступово, безболісно. при великих розмірах може наступити асиметрія обличчя (частіше нижня половина) | Обмежена зона остеосклерозу неправильної форми; симптом "плюс тканина", невеликі розміри 1-1,5 см. | Р-графія | |
| Губчаста | - | - | - | при всіх видах остеоми не відбувається змін на шкірі і слизовій оболонці в проекції над пухлиною; пальпаторно: щільна кістка | Неоднорідне чергування ділянок потовщення та розрідження | Сплетення звивистих кісткових балочок різного ступеню зрілості, замкнутих | |
| Компактна | - | - | - | Круглої форми, гладка поверхня | Симптом "плюс тканина", більш рентгенпроникливої кісти | Порушення архітектоніки компактної кістки, вузькі судинні канали, остеонів майже повністю відсутні | |
| М'яка | Великі кістково-мозкові порожнини |
ОСТЕОЇД-ОСТЕОМА
| Назва пухлини | Скарги | Тривалість перебігу | Локалізація | Клініка | Р-графія | Пат.гістологія | Методи дослідження |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| Остеоїдостеома | Ниючий біль з періодичним загостренням, особливо в ночі, незначна асиметрія | Частіше зустрічається в віці 20-30 років, у дітей поодинокі випадки | Кортикальний шар щелепи, частіше нижньої щелепи | Деформація кістки в зоні розташування пухлини, гіперемія слизової оболонки над пухлиною; пальпаторно: болючий набряк кісти, діаметр пухлини до 2 см | Округла зона розрідження кістки 3 чіткими контурами, склерозованою навколишньою кісткою; інколи в центрі потовщення кісткового характеру | Макроскопія: пухлина становить собою м'якотканинне утворення червоного кольору 3 зоною осифікації в центрі; навколишня тканина білого кольору за рахунок склерозу | Рентгенографія, пат. гістологія |
Другие статьи
Схема лікування дітей з полікістомою щелепно-лицевої ділянки.
На першому етапі проводиться корекція білкового обміну відомими методами, за показаннями, особ>іиво у дітей до 1 року із лімфангіомами поширеної локалізації; показників червоної крові — при анеміях; дослідження системи згортання крові, виявлення коагулопатій.
Гипосаливация. Свищ слюнной. Сиаладенит.
Гипосаливация — снижение секреторной функции больших и малых слюнных желез вплоть до ее прекращения (ксеростомия - сухой рот) (син.: гипосиалия, олигонтиализм, олигосиалия).
Одонтогенні та неодонтогенні лімфаденіти щелепно-лицевої ділянки.
Слід пам’ятати, що гострий серозний лімфаденіт у дітей, особливо молодшого віку, дуже швидко (через 2-3 дні) переходить у гнійну форму.
Якщо серозне запалення не переходить у гнійний процес, то вузли зменшуються у розмірах, болючість їх зникає. Впродовж кількох тижнів (2-3) вони набувають свою звичайну форму та консистенцію.
Статистика, особливості онкопедіатрії.
За рік на території України захворюваність злоякісними новоутвореннями становить 1000 дітей. Злоякісні пухлини щелепно-лицевої ділянки у дітей складають 10% всіх пухлин цієї локалізації. Вони розвиваються переважно в періоди швидкого росту обличчя — від З до 4 та від 7 до 11 років.
Сиалоз (сиаладеноз). Синдром (болезнь) Шегрена. Слюнная железа. Слюнокаменная болезнь.
Сиалозом называются патологические изменения слюнных желез невоспалительного характера. Этиология и патогенез до конца не выяснены. Иногда слюнные железы реагируют безболезненным притуханием на многие изменения в организме физиологического
Опіки. Клініка, діагностика, методи лікування.
Опіки у дітей мають свою специфіку, яка пов'язана з анатомофізіологічними особливостями щелепно-лицевої ділянки та дитячого організму вцілому, психоемоційного стану дитини. Найбільш частими причинами опіків є контакт з гарячою рідиною, полум'ям та електричним струмом. Серед дітей опарення спостерігаються у 54%, а у дорослих в 13%.
