Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Опіки. Клініка, діагностика, методи лікування.

Опіки у дітей мають свою специфіку, яка пов'язана з анатомофізіологічними особливостями щелепно-лицевої ділянки та дитячого організму вцілому, психоемоційного стану дитини. Найбільш частими причинами опіків є контакт з гарячою рідиною, полум'ям та електричним струмом. Серед дітей опарення спостерігаються у 54%, а у дорослих в 13%.

Опіки полум'ям складають у дітей 20%, а у дорослих — 49%, електроопіки — 7%. Серед різних причин летальних виходів опіки складають 2% у дітей, тобто кожна п'ята дитина вмирає внаслідок опікової травми. У дітей частіше виникають глибокі ураження шкіри в віці 1 — 5 років. Чим молодша дитина, тим важче протікає опікова хвороба. Течія опікової хвороби залежить від площини ураження. У дітей для визначення площини опіків використовують модифіковане правило дев'яток.

Анатомо - фізіологічні особливості дитячого організму (диспропорція росту, незрілість систем та органів, обмежені компенсаторні можливості дихальної та серцево-судинної системи, підвищений обмін речовин, висока потреба тканин у кисні) обумовлює розвиток опікового шоку при менших розмірах опіків, ніж у дорослих. Опіковий шок у дітей розвивається, як правило, при поверхневих опіках більш 10% та при глибоких опіках більш як 5% поверхні тіла. Шок ,у дітей протікає важче, ніж у дорослих і переходить швидше у більш тяжку клінічну формуй Клінічні симптоми опікового шоку у дітей виражені погано. В першу чергу виявляється неадекватність поведінки обпеченої дитини. Вона не плаче, бліда, квола і адинамічна. Відмічається ціаноз шкіри та слизових оболонок, холодні кінцівки, м'язове тремтіння. Подалі з'являється спрага, блювота, судоми. Різко наступає декомпенсація при опіковому шоці у дітей.

Особливостями опіків обличчя є :

1. при однаковій температурі та експозиції опіки обличчя глибші тому, що шкіра більш ніжна;

2. опіки обличчя часто поєднуються з опіками порожнини рота;

3. виражена больова реакція;

4. набряк тканин завжди виражений та швидко зростає;

5. нерівномірне ураження різних відділів обличчя за глибиною;

6. опіки супроводжуються нагноюванням ран та довгим відторгненням уражених ділянок обличчя;

7. нерівномірність ураження різних відділів обличчя за глибиною (ніс, вуха, надбрівні дуги — 4 ст, носогубні борозни — 2 ст, повік — 1 ст);

8. неможливість ведення ран закритим способом;

9. утворення келоїдних рубців та рубцевих контрактур (мікростома, виверти повік);

10. необхідність проведення ранньої пластики для поновлення конфігурації обличчя;

11. виникнення різних форм деформацій та спотворень.

Для встановлення діагнозу у опечених треба дотримуватися такою схеми:

1. Етіологія опіку. Треба вказати чим зроблений опік: полум'ям, паром, гарячою водою, металом, хімічною речовиною, світовим ядерним променем та інше.

2. Глибина опікових ран. Слід писати — опік 1 ст — гіперемія шкіри, 2 ст — утворення пухирів, З А ст — змертвіння поверхневих шарів дерми, З Б ст — змертвіння глибоких шарів шкіри, 4 ст — змертвіння тканин, які розташовані під шкірою.

3. Локалізація опікових ран — вказати опечену ділянку.

4. Загальна площина ураження (використання правил дев'яток).

5. Площина глибоких опіків.

6. Період опікової хвороби: опіковий шок, гостра опікова токсемія, опікова септикотоксемія, період реконвалесценції. Вказати місцеве та загальні ускладнення.

7. Ускладнення опікової хвороби.

8. Супутні хвороби.

Приклад правильного формулювання діагнозу: опік полум'ям 1 —2—3 АБ ступенів обличчя, шиї, грудей, обох верхніх кінцівок, 10% поверхні тіла: опік дихальних шляхів, опіковий шок середньої тяжкості.

Система Orphus

Другие статьи

Ультразвуковая хирургия. УЗ-хирургия: что это такое и для чего она нужна?

Новые возможности ультразвуковых аппаратов позволяют избежать применения боров в хирургии ротовой полости.После долгих безуспешных попы­ток наладить продуктивный кон­такт с немногочисленными

Дефекты в области разделения корней.

Becker et al. (1988) изучили результаты лечения дефектов с вовлечением бифуркации класса II, класса III и внутрикостных дефектов у 27 пациентов. Оказалось, что увеличение нового прикрепления в среднем составило 2,3 и 1,5 мм для дефектов класса II и класса III соответственно.

Статистика, класифікація пухлин м’яких тканин ЩЛД у дітей

Пухлини у дітей здебільше дизонтогенетичного походження, тобто виникають внаслідок порушення генетичних програм внутрішньоклітинного поділу або процесу розвитку і диференціації зародка. Переважають доброякісні сполучнотканинні пухлини м'яких тканин обличчя (головним чином судинні новоутворення), аза ними (зачастотою виявлення)

Обгрунтування ранніх строків хірургічного втручання на піднебінні

В останнє двадцятиріччя відзначена явна тенденція вітчизняних та закордонних хірургів проводити оперативні втручання на піднебінні в більш ранні строки — з 2-3 років.

Повний вивих.

При цьому виді травми зуб втрачає всі зв'язки з альвеолою та м'якими тканинами (відбувається розрив тканин періодонту, циркулярної зв'язки) і набуває вільності. Частіше уражаються центральні різці верхньої щелепи.

Врожденные дефекты и деформации носа.

Седловидное западение спинки носа может локализоваться только в костной или перепончатой части перегородки или одновременно в обоих. Для западения в костном отделе носа обычно характерно широкое расположение лобных отростков верхних челюстей и уплощение носовых костей, угол соединения которых равен приблизительно 170°.