Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Одонтогенні пухлини щелеп у дітей. Амелобластома у дітей,рентгенологічна картина, гістологія, лікування.

Рентгенологічна картина дуже варіабільна. Найбільш типовим є полікістозний варіант , який характеризується численними округлими та овальними осередками розрідження кісткової тканини — "мильна піна”, з чіткими контурами і локалізацією у ділянці кута та гілки щелепи. Розрідження кістки нерідко гомогенне, на порожнину кісти може проектуватися ретинований зуб, (коронка його завжди знаходиться поза порожниною). Деструктивні процеси в кістці викликають зміщення, витончення та переривання коркового шару її в окремих місцях. Корені зубів у зоні пухлини можуть бути резорбовані. Реакція окістя відсутня. Солідна амелобластома на рентгенограмі представлена гетерогенним розрідженням кістки, межі якого відносно чіткі. На цьому фоні можна виявити ледь видимі кістозні порожнини (солідна форма, очевидно, може трансформуватися у кістозну про що свідчать гістологічні дані).

Гістологічно амелобластома макро та мікроскопічно може бути щільною (adamantinoma solidum), або кістозною (adamantinoma cysticum). Щільна амелобластома складається із строми (сполучна тканина) та паренхіми — епітеліальні клітини, які у вигляді тяжів пронизують строму. По периферії тяжів розташовані циліндричні клітини з аксоноподібними тяжами, а ближче до центру — зірчасті. У кістозній амелобластомі строма представлена менш рельєфно, ніж у щільній. У процесі свого розвитку щільна пухлина поступово перетворюється у кістозну внаслідок злиття мілких порожнин у декілька (або одну) більш великих. Часом у такій порожнині можна виявити кристали холестерину, що зближує кістозну амелобластому з одонтогенною кістою щелепи. Але на відміну від останньої амелобластома не має вираженої сполучнотканинної капсули, оболонка її дуже тонка. Наявність у пухлині епітеліальних тканин визначає можливість малігнізації її.

Амелобластому необхідно диференціювати з:
— Саркомою, яка має швидкий ріст, рано викликає сильний біль, розхитаність зубів (руйнування кісткової тканини альвеолярного відростка). Рентгенологічно виявляється дефект кістки з поїденими, нерівними краями, періостальна реакція по нижньому краю щелепи у вигляді спікул, відсутність чітких меж пухлини.
— Остеобластокластомою. При пункції пухлини отримують буру рідину.

Рентгенологічно: чергування ділянок розрідження кістки та осередків ущільнення, горизонтальна резорбція верхівок коренів.
— Радикулярною кістою — чітко окреслений дефект кістки пов’язаний з гангренозним зубом, різна локалізація, макроскопічно- оболонка кісти більш товста і щільна.
— Фолікулярною кістою - відсутність улюбленої локалізації та постійного зуба, при проведенні цистотомії виявлення товстої оболонки.
— Остеомою — однорідність та щільність (“плюс тканина”) рентгенографічної тіні.

Лікування амелобластом виключно хірургічне. Особливість його полягає в тому, що межі пухлини епітеліальні тяжі заходять далеко у кісткову речовину у вигляді розгалужень різної форми і тому резекція ураженої ділянки кістки проводиться не тільки в межах здорових тканин, а відступивши на 1-1,5 см від рентгенографічно визначеної межі пухлини. При великих ураженнях щелепової кістки найбільш радикальним і ефективним способом у дітей є резекція або екзартикуляція щелепи з одномоментною аутопластикою вивареним реплантатом. Після термічної та механічної обробки з реплантату видаляють фолікули зубів, які можуть стати джерелом запалення в післяопераційному періоді. Для фіксації реплантату з фрагментами нижньої щелепи застосовують різні види остеосинтезу ( пакісний шов, платівку) та назубні дротяні, пластмасові назубоясневі шини. Операція проводиться під ендотрахеальним знеболюванням.

Одонтома щелеп у дітей.

М’яка одонтома — новоуворення, яке вкрай рідко розвивається у дітей. Припускають, що м’яка одонтома — це рання стадія утворення твердої одонтоми. Скарг обмаль, особливо на початку захворювання. Ріст повільний. Локалізується одонтома частіше в ділянці молярів щелеп, яка стає бугристою та щільною. При руйнуванні кортикальної пластинки проростає в м'які тканини. Складається пухлина з незавапнованих зубних тканин різного ступеню диференціації (високо — або низько — диференційовані). На рентгенограмі малюнок кістки нагадує в одних випадках кісту, в інших полікістому. Остаточний діагноз встановлюється за даними патогістологічного дослідження.

М’яку одонтому слід диференціювати насамперед з одонтогенною кістою, амелобластомою та кістозною формою остеобластоми.

Хірургічне лікування залежить від ступеню диференціації клітинних елементів пухлини. Високодиференційована пухлина підлягає екскохлеації а низькодиференцьована видаляється методом резекції щелеп в межах здорової тканини для запобігання рецидивів та малігнізації.
Одонтогенна фіброма у дітей — пухлина, яка розвивається лише у дорослих та не зустрічається у дітей.

Система Orphus

Другие статьи

Переломи щелеп. Клініка, діагностика, методи лікування.

Переломи щелеп у дітей зустрічаються рідко і становлять за даними різних авторів від 2,6% —1,5% —1%. Частіше цей вид травми відбувається в 10—12 років. Така статистика обумовлена анатомо-фізіологічними особливостями будови щелеп в дитячому віці (більш еластична кістка, потовщена окістя, наявність зон росту, зачатків постійних та тимчасових зубів

Дефекты щек.

Этиология, классификация, клиника. Этиологическими факторами дефектов щек могут быть случайная травма, перенесенный воспалительный процесс (например, нома) или» хирургическое вмешательство. Дефекты щек могут быть сквозными, поверхностными, иногда наблюдается дефект только слизистой оболочки щеки.

Перелом коронки зуба.

Розрізняють відлом емалі, відлом коронки у межах дентину, відлом усієї коронки.
При відломі емалі зуба скарги тільки на наявність дефекту зуба, пульпа частіше не уражається.

Лимфаденит. Воспалительные заболевания челюстню-лицевой области.

Лимфаденит - воспаление лимфатического узла. Наибольшая заболеваемость лимфаденитом шейно-лицевой локализации наблюдается среди детей в возрасте до 7 лет. По характеру течения различают острый, хронический и обострившийся хронический лимфаденит.

Миозит. Воспалительные заболевания челюстню-лицевой области.

Миозит — воспаление мышцы. Этиология. Причинами развития миозита могут быть травма с асептическим воспалением, инфекционно-воспалительныи процесс.

Схема лікування дітей з полікістомою щелепно-лицевої ділянки.

На першому етапі проводиться корекція білкового обміну відомими методами, за показаннями, особ>іиво у дітей до 1 року із лімфангіомами поширеної локалізації; показників червоної крові — при анеміях; дослідження системи згортання крові, виявлення коагулопатій.