Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Одонтогенні пухлини щелеп у дітей. Амелобластома у дітей,рентгенологічна картина, гістологія, лікування.

Рентгенологічна картина дуже варіабільна. Найбільш типовим є полікістозний варіант , який характеризується численними округлими та овальними осередками розрідження кісткової тканини — "мильна піна”, з чіткими контурами і локалізацією у ділянці кута та гілки щелепи. Розрідження кістки нерідко гомогенне, на порожнину кісти може проектуватися ретинований зуб, (коронка його завжди знаходиться поза порожниною). Деструктивні процеси в кістці викликають зміщення, витончення та переривання коркового шару її в окремих місцях. Корені зубів у зоні пухлини можуть бути резорбовані. Реакція окістя відсутня. Солідна амелобластома на рентгенограмі представлена гетерогенним розрідженням кістки, межі якого відносно чіткі. На цьому фоні можна виявити ледь видимі кістозні порожнини (солідна форма, очевидно, може трансформуватися у кістозну про що свідчать гістологічні дані).

Гістологічно амелобластома макро та мікроскопічно може бути щільною (adamantinoma solidum), або кістозною (adamantinoma cysticum). Щільна амелобластома складається із строми (сполучна тканина) та паренхіми — епітеліальні клітини, які у вигляді тяжів пронизують строму. По периферії тяжів розташовані циліндричні клітини з аксоноподібними тяжами, а ближче до центру — зірчасті. У кістозній амелобластомі строма представлена менш рельєфно, ніж у щільній. У процесі свого розвитку щільна пухлина поступово перетворюється у кістозну внаслідок злиття мілких порожнин у декілька (або одну) більш великих. Часом у такій порожнині можна виявити кристали холестерину, що зближує кістозну амелобластому з одонтогенною кістою щелепи. Але на відміну від останньої амелобластома не має вираженої сполучнотканинної капсули, оболонка її дуже тонка. Наявність у пухлині епітеліальних тканин визначає можливість малігнізації її.

Амелобластому необхідно диференціювати з:
— Саркомою, яка має швидкий ріст, рано викликає сильний біль, розхитаність зубів (руйнування кісткової тканини альвеолярного відростка). Рентгенологічно виявляється дефект кістки з поїденими, нерівними краями, періостальна реакція по нижньому краю щелепи у вигляді спікул, відсутність чітких меж пухлини.
— Остеобластокластомою. При пункції пухлини отримують буру рідину.

Рентгенологічно: чергування ділянок розрідження кістки та осередків ущільнення, горизонтальна резорбція верхівок коренів.
— Радикулярною кістою — чітко окреслений дефект кістки пов’язаний з гангренозним зубом, різна локалізація, макроскопічно- оболонка кісти більш товста і щільна.
— Фолікулярною кістою - відсутність улюбленої локалізації та постійного зуба, при проведенні цистотомії виявлення товстої оболонки.
— Остеомою — однорідність та щільність (“плюс тканина”) рентгенографічної тіні.

Лікування амелобластом виключно хірургічне. Особливість його полягає в тому, що межі пухлини епітеліальні тяжі заходять далеко у кісткову речовину у вигляді розгалужень різної форми і тому резекція ураженої ділянки кістки проводиться не тільки в межах здорових тканин, а відступивши на 1-1,5 см від рентгенографічно визначеної межі пухлини. При великих ураженнях щелепової кістки найбільш радикальним і ефективним способом у дітей є резекція або екзартикуляція щелепи з одномоментною аутопластикою вивареним реплантатом. Після термічної та механічної обробки з реплантату видаляють фолікули зубів, які можуть стати джерелом запалення в післяопераційному періоді. Для фіксації реплантату з фрагментами нижньої щелепи застосовують різні види остеосинтезу ( пакісний шов, платівку) та назубні дротяні, пластмасові назубоясневі шини. Операція проводиться під ендотрахеальним знеболюванням.

Одонтома щелеп у дітей.

М’яка одонтома — новоуворення, яке вкрай рідко розвивається у дітей. Припускають, що м’яка одонтома — це рання стадія утворення твердої одонтоми. Скарг обмаль, особливо на початку захворювання. Ріст повільний. Локалізується одонтома частіше в ділянці молярів щелеп, яка стає бугристою та щільною. При руйнуванні кортикальної пластинки проростає в м'які тканини. Складається пухлина з незавапнованих зубних тканин різного ступеню диференціації (високо — або низько — диференційовані). На рентгенограмі малюнок кістки нагадує в одних випадках кісту, в інших полікістому. Остаточний діагноз встановлюється за даними патогістологічного дослідження.

М’яку одонтому слід диференціювати насамперед з одонтогенною кістою, амелобластомою та кістозною формою остеобластоми.

Хірургічне лікування залежить від ступеню диференціації клітинних елементів пухлини. Високодиференційована пухлина підлягає екскохлеації а низькодиференцьована видаляється методом резекції щелеп в межах здорової тканини для запобігання рецидивів та малігнізації.
Одонтогенна фіброма у дітей — пухлина, яка розвивається лише у дорослих та не зустрічається у дітей.

Система Orphus

Другие статьи

Пухлиноподібні утворення кісток обличчя.

Фіброзна дисплазія (хвороба Брайцева – Ліхтенштейна) у дітей зустрічається у 22% від усіх новоутворень лицевого скелету. Є вадою розвитку кісток в ембріогенезі. При фіброзній дисплазії кістка має всі кісткоутворюючі ознаки, але з різним ступенем її дозрівання, починаючи від перших фаз остеогенезу і закінчуючи формуванням кістковоподібних структур.

Техника швов в хирургии.

Восьмерка и простой узловой шов Ушивание начинают с вестибулярной стороны на 3-4 мм апикальнее верхушки сосочка, во избежание разрыва истонченных сосочков. Иглу сначала вводят с внешней стороны вестибулярного лоскута, а затем проходят с внешней эпителизованной по-верхности (восьмерка) или внутренней соединительнотканной (простой) поверхности язычного

Вроджені незрощення губи.Етіологія.

Вроджені незрощення губи та піднебіння відносяться  до найбільш розповсюджених вад розвитку ЩЛД та становлять 13% (Tyan M.C., Miller K.K., 1978). Статистичні дослідження показали, що за останні 100 років ця вада стала зустрічатися частіше. Співвідношення кількості дітей з вродженими незрощеннями губи та піднебіння до всіх новонароджених в Україні складає 1:600 – 1:700.

Електроопіки.

Електроопіки складають 7 % серед опіків обличчя у дітей. Електроопіки у дітей частіше обмежені по площин], але дуже глибокі. Це пов'язано з тим, що, як правило, вони виникають внаслідок введення в порожнину рота електричних дротів.

Опіки. Клініка, діагностика, методи лікування.

Опіки у дітей мають свою специфіку, яка пов'язана з анатомофізіологічними особливостями щелепно-лицевої ділянки та дитячого організму вцілому, психоемоційного стану дитини. Найбільш частими причинами опіків є контакт з гарячою рідиною, полум'ям та електричним струмом. Серед дітей опарення спостерігаються у 54%, а у дорослих в 13%.

Принципы ушивания в хирургической стоматологии и пародонтологии.

Необходимо использовать острые шовные ножницы. Для приподнимания нитей при расположении последних в бороздке или при плотном прижимании к тканям удобно пользоваться зондом для выявления отложений и кариеса (№23). Это позволит предотвратить повреждение тканей и избежать возникновения боли у пациента.