Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Одонтогенні пухлини щелеп у дітей. Клінічні прояви амелобластом у дітей.

Класифікація одонтогенних пухлин щелеп За клініко-морфологічними проявами одонтогенні пухлини розподіляють на доброякісні (амелобластома, м'яка одонтома, одонтогенна фіброма) та злоякісні (одонтогенний рак, одонтогенна саркома).Клінічні прояви амелобластом у дітей.

Амелобластома (адамантінома) — одонтогенна епітеліальна пухлина, будова якої подібна до будови тканин емалевого органу зубного зачатку. Амелобластоми у дітей розвиваються частіше у віці після 10 років (рідко у більш молодшому віці). Етіологія пухлини досі не з’ясована. Можливо вона є наслідком дизонтогенетичних порушень, які пов’язані з патологією емалевого органу. Згідно іншої точки зору, епітеліальні клітини амелобластоми виникають з клітинних елементів слизової оболонки порожнини рота.

Як можливі джерела розвитку епітелію у пухлині називають також епітеліальні острівці Астахова-Маляссе, зачатки понадкомплектних зубів або розсіяні клітинні комплекси зубної пластинки та зубних мішечків. Скарг на початку захворювання у дитини практично не виникає. Лише, коли заявляється деформація щелеп , біль у зубах, тоді дитина чи її батьки звертаються до лікаря. Амелобластома не має характерних клінічних симптомів. Частіше дитина відмічає безболісну деформацію нижньої щелепи в ділянці тіла, кута та гілки. Ще до появи здуття кістки виникає біль, який може сприйматися як зубний . Шкіра над пухлиною змінюється тільки при приєднанні запальних процесів чи при великих розмірах.

Пальпаторно визначається гладке або бугристе веретеноподібне здуття кістки. Пізніше можуть спостерігатися симптом пергаментного хрусту і навіть флюктуація (при кістозній формі внаслідок витончення вестибулярної стінки кістки). Зуби в зоні ураження зміщені, мають першу ступінь рухливості (при руйнуванні кістки альвеолярного відростка), перкусія їх безболісна. При локалізації амелобластоми на верхній щелепі деформація кістки спостерігається рідко, бо вона проростає у верхньощелепову пазуху. Лише, коли пухлина займає порожнину носа та орбіту, відбувається зміщення очного яблука, деформація альвеолярного відростка та твердого піднебіння. Тоді хворі можуть скаржитися на утруднене носове дихання, сльозотечу, диплопію, гіпо або парестезію м’яких тканин над щелепою. Амелобластома, яка нагноїлася, клінічно проявляє як одонтогенний запальний процес.

Після розтину абсцесу або його спонтанного розкриття утворюються свищі з рясним гнійним виділенням. Перебіг амелобластоми прийнято вважати доброякісним.

Проте пухлина може мати ознаки злоякісного росту: проростання в оточуючі органи та тканини, метастазування у лімфовузли та легені. Істинна малігнізація спостерігається рідко. Загалом клініка амелобластом у дитячому віці подібна до клініки іх у дорослих. Але симптоми захворювання наростають швидше.

Це призводить до діагностичних помилок (гіпердіагностика у бік злоякісної пухлини), якщо не застосовувати увесь комплекс обстеження хворого. Для встановлення діагнозу амелобластома, крім клінічних даних, використовують слідуючи додаткові методи дослідження: пункцію, рентгендіагностику та патгістологічні данні. Пункцію проводять під місцевим знеболюванням товстою голкою у місті найбільшого вип”ячування пухлини. Отриманий пунктат прозорий, має жовто- білий колір та іноді кристали холестерину, що виявляється і при одонтогенних кістах щелеп.

Система Orphus

Другие статьи

Хирургическое лечение доброкачественных опухолей нижней челюсти.

В практической работе врача-стоматолога встречаются доброкачественные кистозные новообразования, нередко локализующиеся в области нижней челюсти. К таким новообразованиям относятся одонтогенные

Статистика, класифікація пухлин м’яких тканин ЩЛД у дітей

Пухлини у дітей здебільше дизонтогенетичного походження, тобто виникають внаслідок порушення генетичних програм внутрішньоклітинного поділу або процесу розвитку і диференціації зародка. Переважають доброякісні сполучнотканинні пухлини м'яких тканин обличчя (головним чином судинні новоутворення), аза ними (зачастотою виявлення)

Капілярна, кавернозна та мішана гемангіома.

Капілярна гемангіома розташовується частіше в щічній та очній ділянках, рідко — в інших ділянках обличчя та задньої поверхні шиї. На вигляд — багрова пласка пляма з чіткими межами. Забарвлення новоутворення різко блідне, при натисканні іноді зникає (так званний симптом спустошення та наповнення).

Пухлиноподібні утворення кісток обличчя.

Фіброзна дисплазія (хвороба Брайцева – Ліхтенштейна) у дітей зустрічається у 22% від усіх новоутворень лицевого скелету. Є вадою розвитку кісток в ембріогенезі. При фіброзній дисплазії кістка має всі кісткоутворюючі ознаки, але з різним ступенем її дозрівання, починаючи від перших фаз остеогенезу і закінчуючи формуванням кістковоподібних структур.

Несудинні доброякісні пухлини м’яких тканин. Фіброма, папілома.

Фіброма — це пухлина із зрілої фіброзної сполучної тканини. В основному, локалізується в порожнині рота. Зустрічається у віці 7-15 років, дуже рідко в грудному. Утворюється в місцях прикусування (щоки, язика, губи). Має кулясту форму, відмежовану від сусідніх тканин, може бути на ніжці або мати широку основу. Росте дуже повільно.

Клініка, діагностика пухлин м'яких тканин у дітей.

Клініка, діагностика пухлин м'яких тканин у дітей.