Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Нейрофіброматоз, хвороба Реклінгаузена. Клініка.

Нейрофіброматоз синоніми його хвороба Реклінгаузена, невріноматоз, вроджений нейрофіброматозни й елефантіаз Брунса, петлястий нейрофіброматоз.

Найбільш розповсюдженими теоріями виникнення нейрофіброматозу є ендокринна, дізонтогенетична та неврогенна. У розвитку нейрофіброматозної тканини приймають участь як самі нервові волокна так і сполучнотканинні елементи ендо- та періневрія.

За клінічними ознаками та морфологічними даними нейрофіброматоз підрозділяють на періферійну форму (пухлини шкіряних покровів та периферійних нервів та центральну (пухлини черепномозкових нервів та спиномозкових корінців).

Постійними ознаками нейрофіброматозу є пігментні плями, світло кавового кольору. Улюблена локалізація цих плям згинальні поверхні кінцівок, ділянки попереку, підмишечні впадини. Над поверхнею шкіри такі плями не виступають. Поряд із пігментованими можуть бути депігментовані ділянки шкіри.

Другим постійним симптомом є пухлини шкіри та підшкірної клітковини, які підрозділяються на три групи :
1) прояви за типом елефантіазу (слоновість);
2) вузлуваті утворення (вузлуваті форми нейрофіброматозу);
3) масивні пігментовані шкіряні розростання (пігментовані нейрофібромі).

Для елефантіазу характерна деформація обличчя за рахунок пухлини, яка
займає декілька ділянок (скроневу, привушну, щічну). Така нейрофіброма може виявлятися одразу після народження. Вона збільшується до 2—3 років. Шкіра над пухлиною не змінена у кольорі, зберігає свій тургор та еластичність (з віком вона темніє, атрофується та звисає складками). При вузлуватій формі нейрофіброматозу відмічається велика кількість вузлуватих новоутворень різних за розмірами, з локалізацією на обличчі та тулубі. Для цієї форми характерно збільшення окремих вузлів та утворення нових в певний час (від 2—3 місяців до 2~ З років), а потім наступає період ремісії, коли кількісно та якісно пухлини не змінюються.

Вузлувату форму нейрофіброматозу частіше супроводжують пігментні плями на шкірі. Пігментовані шкірні великі пухлини характерні для третьої групи проявів нейрофіброматозу. Частіше вони зустрічаються на волосистій частині голови. Шкіра тут інтимно пов’язана з пухлиною, має темну пігментацію, поступово волосся випадає. При розташуванні пігментованої шкірної пухлини на обличчі вона також має темно-коричневий колір. Функція шкірних залоз підвищена, тому їх секрет накопичується у складках пухлини, що ускладнює гігієну обличчя.

Треба відмітити, що для цієї групи уражень не характерні інші ознаки нейрофіброматозу. Пухлини нервів є третьою ознакою нейрофіброматозу. Вони уражають периферійну нервову систему. Представляють собою вузли — веретеноподібної, або неправильної форми, які охоплюють нервові волокна. Клінічно можуть не виявлятися, лише при хірургічному втручанні можна їх побачити у вигляді білих (без капсули) новоутворень. У деяких випадках відмічається парестезія, анестезія чи гіпералгезія.

4-ю постійною ознакою нейрофіброматозу є фізичне та психічне порушення (пізній розвиток вторинних полових ознак, акромегалія та інше). Описаний вище симптомокомплекс входить в тетраду Дарньє, яка була вперше описана у 1930 році і супроводжує нейрофіброматоз.

Нейрофіброматоз щелепно-лицевої ділянки супроводжується ураженням носа, вушних раковин, повік. Відмічені різні аномалії зубо-щелепної системи, які проявляються у деформаціях альвеолярного паростка (його збільшенням), порушенням прикусу, адентією чи гіпоплазією емалі, флюорозом, макроглосією. Часто хворі скаржаться на зниження зору, головний біль.

Система Orphus

Другие статьи

Пухлиноподібні новоутворення кісток щелепно-лицевої ділянки у дітей. Кісти щелеп. Класифікація.

До групи пухлиноподібних новоутворень віднесені одонтогенні кісти щелеп {радикулярні, фолікулярні, первинні одонтогенні кісти), тверда одонтома, цементома, негігантоклітинний епулід.

Сиалоз (сиаладеноз). Синдром (болезнь) Шегрена. Слюнная железа. Слюнокаменная болезнь.

Сиалозом называются патологические изменения слюнных желез невоспалительного характера. Этиология и патогенез до конца не выяснены. Иногда слюнные железы реагируют безболезненным притуханием на многие изменения в организме физиологического

Перелом нижньої щелепи.

До 2,5 років частіше зустрічається перелом альвеолярного паростка за типом "зеленої гілки", які швидко загоюються і не потребують негайної репозиції.

Кісти підщелепної слинної залози. Кісти привушної слинної залози.

Кісти підщелепної С.З. у дітей зустрічаються дуже рідко. Скарги будуть такими ж як при попередніх кістах з іншою локалізацією. В підщелепній ділянці виявляється новоутворення м’яко-еластичної консистенції, із чіткими контурами, безболісне при пальпації. Шкіра над ним незмінена в кольорі.

Дефекты щек.

Этиология, классификация, клиника. Этиологическими факторами дефектов щек могут быть случайная травма, перенесенный воспалительный процесс (например, нома) или» хирургическое вмешательство. Дефекты щек могут быть сквозными, поверхностными, иногда наблюдается дефект только слизистой оболочки щеки.

Фурункул. Воспалительные заболевания челюстню-лицевой области.

Фурункул — острое гнойно-некротическое воспаление волосяного фолликула или сальной железы с вовлечением в процесс окружающих и подлежащих тканей. На лице фурункулы локализуются в зоне роста волос: на верхней и нижней губе, подбородке, в околоушно-жевательной, поднижнечелюстной и лобной областях.