Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Нейрофіброматоз, хвороба Реклінгаузена. Діагностика, методи лікування.

Діагностика нейрофіброматозу базується на скаргах, клінічних даних та даних рентгенографії. Усі рентгенознаки, що супроводжують хворобу Реклінгаузена можна поділити на три групи.

Перша група — це загальні зміни скелету, що мають вроджений характер. До них відносять потовщення, дисплазію, та подовження кісток кінцівок, черепа та лицевого скелета.

Друга група — це місцеві зміни, так звані вторинні, що розвиваються в наслідок розвитку чи тиску пухлини на прилягаючі кістки. Проявляються вони у вигляді дефектів, деструкцій, екзостозів, періостальних нашарувань.

Третя група — гіпертензійні зміни, які супроводжують центральну форму хвороби і виникають внаслідок підвищеного внутрішньочерепного тиску на кістки черепа при оклюзії лікворних шляхів пухлинними вузлами.

Дослідження крові та виявлення еозинофілії і лейкоцитозу є супутніми ознаками нейрофіброматозу, але не постійними. Диференційна діагностика повинна проводитися з пухлинами м'яких тканин: лімфангіомами, гемангіомами, фіброматозом, ліпоматозом, а також дисплазіями кісток обличчя. Лікування спрямоване на відновлення порушених функцій жування, ковтання, дихання, зору та косметичні корекції зміненого пухлиною обличчя. Підготовка хворого до хірургічного втручання включає лабораторні дослідження крові, сечі, проведення ЕКГ, рентгенографію уражених ділянок обличчя.

Операцію проводять під загальним знеболюванням, якщо оперують на м’яких тканинах — під внутрішньовенним, якщо на кістках — використовують інтубаційний наркоз. У зв'язку з тим, що тканини пухлини добре кровопостачаються, під час операції можлива кровотеча. Тому втручання повинно забезпечуватися одногрупною кров'ю. При хірургічних втручаннях на м’яких тканинах треба визначити об’єм, ділянку де буде видалятися пухлина та якими тканинами буде заміщуватись дефект. Зазвичай для заміщення дефекту м’яких тканин використовують місцевопластичні прийоми. При усуненні деформацій кісток суть операції полягає у нівеліровці збільшеної частини кістки.

Деформації прикусу та зубних рядів лікують ортопеди або хірурги здійснюють різни види остеотомії (в залежності від типу деформації та віку дитини). Лікування дітей з нейрофіброматозом багатоетапне, довгострокове, потребує втручання різних спеціалістів (окуліста, нейрохірурга, педіатра). Прогноз сприятливий.

Система Orphus

Другие статьи

Вроджені кісти та нориці ЩЛД та шиї. Диференційна діагностика та лікування.

Лікування. Операцію кістектомію у дітей проводять під загальним знеболюванням. Розтин шкіри та підшкірної клітковини роблять паралельно складинам шиї або вертикальний по середній лінії шиї. Видалення кісти в межах здорових тканин можливо у дітей в віці від 3-5 років (але не раніше 1-2 міс. після ліквідування запальних явищ).

Підготовка дитини з вродженим незрощенням піднебіння до операції ураностафлопластики.

При плануванні ураностафілопластики під ендоназальним інтубаційним наркозом необхідно провести наступні дослідження:

Флегмона челюстно-лицевой области. Воспалительные заболевания челюстню-лицевой области. Часть 1.

Флегмона челюстно-лицевой области. Флегмона. Разлитой гнойный или гнойно-воспалительный процесс, имеющий тенденцию к распространению по клетчатке с поражением новых анатомических структур.

Впроваджений вивих зубів.

Впроваджений вивих — це часткове чи повне проникнення кореня та коронки зуба в кістку тіла та альвеолярного паростка щелепи; частіше такий вивих зустрічається на верхньої щелепи у фронтальних зубах.

Рекомендации перед проведением плазмотерапии (плазмолифтнга)

Перед проведением курса плазмотерапии целесообразно провести детоксикационные и дренажные процедуры, если их назначит врач.

Лімфангіома. Клініка, діагностика, диф. діагностика, методи лікування.

Лімфангіома — пухлина дизембріогенного характеру, що походить із лімфатичних судин. Виявляється вона з народження дитини. Часто локалізується в м’яких тканинах обличчя, шиї і рідше язика. За клініко-морфологічною картиною розрізняють капілярно-кавернозну, кавернозну та кістозно-кавернозну форми лімфангіоми. Пухлина характеризується повільним, але прогресивним ростом.