Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Методи лікування анкілозів СНЩС.

Лікування кісткових анкілозів СНЩС тільки хірургічне.

Принципові положення хірургічного лікування анкілозів СНЩС:

1) проводиться одразу після постановки діагнозу;

2) оскільки соматичний розвиток дитини обумовлений неможливістю прийому їжі, стає зрозумілим, що по-перше, дитині треба забезпечити умови для нормального харчування, тобто відкрити рот.

3) Единим способом відкриття роту є остеотомія, яка повинна бути проведена:

а) які найбільш вище (ближче до бувшого суглобу);

б) остео томовані поверхні повинні бути розведені апаратами чи прокладками з різних біологічно сумісних матеріалів) та ізольованими одна від одної до тієї пори, поки замкнуться кортикальні платівки обох гомованих кінців, що (через 1-1,5 місяці після втручання);

4) вирішення питання про одноетапну ліквідацію анкілозу та мікроченії залежить від володіння методами одночасного їх усунення.

В інших випадках таке втручання проводять у більш пізні строки. В останні роки для усунення мікрогенії використовують методику дистракціонного остерсинтезу (розширення та подовження щелепи), що базується на принципах Елізарова. За цією методикою проводять горизонтальну остеотомію гілки щелепи з послідуючим її розтягуванням до 1,5-2 см. В післяопераційному періоді хворі після артропластики СНЩС потребують призначення медикаментозної терапії; проведення ранньої механотерапії (активної та пасивної); массаж. Останні призначення повинні виконуватися як в ранньому, так і в пізньому післяопераціонному періодах (протягом 2-3 місяців).

Ускладнення

Вони можуть виникати перед операцією, під час її та в післяопераційному періоді. Перед операцією неможливість нормального обстеження дитини та порушення загальносоматичного стану можуть затримати час втручання. Під час проведення наркозу можуть виникати утруднення для анестезіолога — а саме, неможливість інтубації через ніс та рот. Під час оперативного втручання частим ускладненням є пошкодження а mахіllаrі, яка лежить на внутрішній поверхні гілки нижньої щелепи. Після операції у дитини може виникати блювота, а оскільки вона не адаптована до нових умов відкривання рота, то у положенні на спині виникає астраційна асфіксія. Якщо у післяопераційному періоді не проводиться активна та пасивна механотерапія, то смисл операції втрачається, оскільки за рахунок зрощення раньових поверхонь може виникати рецидив захворювання.

Система Orphus

Другие статьи

Нерезорбируемые мембраны. Часть 1.

В настоящее время единственным нерезорбируемым материалом для НТР является расширенный политетрафторэтилен (ПТФЭ), который производит фирма W.L. Gore & Associates. Он представляет собой биосовместимый пористый материал, состоящий из двух уникальных микропористых слоев. Один из них представляет собой открытую микроструктуру в области

Клінічний перебіг анкілозів СНЩС у дітей. Односторонні анкілози СНЩС.

Скарги дітей на зміну конфігурації обличчя, різко обмежене відкривання рота та неможливість нормального прийому їжі, порушення прикусу, іноді хропіння під час сну.В результаті збору анамнезу захворювання виявляється травма , перенесена під час пологів або в старшому віці ;отит або паротит; інфекційні захворювання.

Опіки. Клініка, діагностика, методи лікування.

Опіки у дітей мають свою специфіку, яка пов'язана з анатомофізіологічними особливостями щелепно-лицевої ділянки та дитячого організму вцілому, психоемоційного стану дитини. Найбільш частими причинами опіків є контакт з гарячою рідиною, полум'ям та електричним струмом. Серед дітей опарення спостерігаються у 54%, а у дорослих в 13%.

Узловой шов.Показания

Вертикальные разрезы.Область бугров и ретромолярная область.Методики костной регенерации с направленной тканевой регенерацией или без нее.Лоскут Видмана, открытый кюретаж, несмещенные лоскуты, апикально смещенный лоскут при необходимости достижения максимального интерпроксимального закрытия раны

Пухлиноподібні новоутворення м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки у дітей. Вроджені кісти щелепно-лицевої ділянки.

Вроджені кісти щелепно-лицевої ділянки поділяють на утворення, які виникають в результаті аномалій (середні та бокові кісти шиї, кісти привушної ділянки, кореня язика), та кісти, які є вадою розвитку ектодерми — дермоїдні, епідермоїдні кісти щелепно-лицевої ділянки.

Одонтогенні та неодонтогенні лімфаденіти щелепно-лицевої ділянки.

Слід пам’ятати, що гострий серозний лімфаденіт у дітей, особливо молодшого віку, дуже швидко (через 2-3 дні) переходить у гнійну форму.
Якщо серозне запалення не переходить у гнійний процес, то вузли зменшуються у розмірах, болючість їх зникає. Впродовж кількох тижнів (2-3) вони набувають свою звичайну форму та консистенцію.