Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Методи лікування анкілозів СНЩС.

Лікування кісткових анкілозів СНЩС тільки хірургічне.

Принципові положення хірургічного лікування анкілозів СНЩС:

1) проводиться одразу після постановки діагнозу;

2) оскільки соматичний розвиток дитини обумовлений неможливістю прийому їжі, стає зрозумілим, що по-перше, дитині треба забезпечити умови для нормального харчування, тобто відкрити рот.

3) Единим способом відкриття роту є остеотомія, яка повинна бути проведена:

а) які найбільш вище (ближче до бувшого суглобу);

б) остео томовані поверхні повинні бути розведені апаратами чи прокладками з різних біологічно сумісних матеріалів) та ізольованими одна від одної до тієї пори, поки замкнуться кортикальні платівки обох гомованих кінців, що (через 1-1,5 місяці після втручання);

4) вирішення питання про одноетапну ліквідацію анкілозу та мікроченії залежить від володіння методами одночасного їх усунення.

В інших випадках таке втручання проводять у більш пізні строки. В останні роки для усунення мікрогенії використовують методику дистракціонного остерсинтезу (розширення та подовження щелепи), що базується на принципах Елізарова. За цією методикою проводять горизонтальну остеотомію гілки щелепи з послідуючим її розтягуванням до 1,5-2 см. В післяопераційному періоді хворі після артропластики СНЩС потребують призначення медикаментозної терапії; проведення ранньої механотерапії (активної та пасивної); массаж. Останні призначення повинні виконуватися як в ранньому, так і в пізньому післяопераціонному періодах (протягом 2-3 місяців).

Ускладнення

Вони можуть виникати перед операцією, під час її та в післяопераційному періоді. Перед операцією неможливість нормального обстеження дитини та порушення загальносоматичного стану можуть затримати час втручання. Під час проведення наркозу можуть виникати утруднення для анестезіолога — а саме, неможливість інтубації через ніс та рот. Під час оперативного втручання частим ускладненням є пошкодження а mахіllаrі, яка лежить на внутрішній поверхні гілки нижньої щелепи. Після операції у дитини може виникати блювота, а оскільки вона не адаптована до нових умов відкривання рота, то у положенні на спині виникає астраційна асфіксія. Якщо у післяопераційному періоді не проводиться активна та пасивна механотерапія, то смисл операції втрачається, оскільки за рахунок зрощення раньових поверхонь може виникати рецидив захворювання.

Система Orphus

Другие статьи

Пухлиноподібні новоутворення кісток щелепно-лицевої ділянки у дітей. Кісти щелеп. Клінічна картина.

На початку формування радикулярних чи фолікулярних кіст скарги дитини відсутні, лише коли з'являється деформація щелепи, хворий вказує на цей. У випадках нагноєння кіст, скарги відповідають ознакам запального процесу (частіше гострого періоститу).

Капілярна, кавернозна та мішана гемангіома.

Капілярна гемангіома розташовується частіше в щічній та очній ділянках, рідко — в інших ділянках обличчя та задньої поверхні шиї. На вигляд — багрова пласка пляма з чіткими межами. Забарвлення новоутворення різко блідне, при натисканні іноді зникає (так званний симптом спустошення та наповнення).

Класифікація вродженних незрощень верхньої губи.

Розрізняють наступні види вроджених незрощень губи:

Логопедична допомога дітям з вродженими незрощеннями піднебіння.

Мета передопераційних занять логопеда з дітьми — не допускати утворення компенсаторних патологічних навичок. Необхідно також підготувати піднебінну завісу до піднебінно-глоткового змикання після операції, закріпити м'язові тканини глотки, піднебіння.

Кісти щелеп. Лікування. Цистектомія.

Цистектомія (Партч II) — хірургічне втручання, що передбачає видалення вмісту кісти разом з її оболонкою, та яке виконується у дітей лиш в постійному прикусі.

Увеличение размеров гребня.

Успех остеоинтегрируемых (внутрикостных) имплантатов привел к пониманию целесообразности не только обеспечения адекватной костной поддержки в области адентии, но и регенерации кости вокруг имплантатов в случае наличия щелевидных и/или окончатых костных дефектов. В настоящее время наиболее эффективной методикой увеличения