Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Методи діагностики злоякісних новоутворень м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки.

1) ретельний збір анамнезу хвороби та життя дитини;
2) огляд (колір, стан тканин, лімфатичних вузлів, розміри пухлини, її локалізація, консистенція, наявність виразок);
3) комп'ютерна томографія;
4) радіоізотопне дослідження;
5) пункційна або інцізійна біопсія;
6) проба Кавецького та Говалло.

Необхідно відмітити, що патологічне дослідження тканин, одержаних при пункції в дитячому віці, далеко не завжди дає можливість визначити вид пухлини та ступінь її злоякісності (особливо це стосується кісткових тканин). Ось чому більш інформативною є інцізійна (відкрита) біопсія.

Однак, слід пам'ятати принципи, які застосовуються при виборі місця, де беруть матеріал для біопсії:

1) по можливості пухлинний матеріал необхідно брати на межі із здоровою тканиною, щоб патологоанатом міг визначити гістологічний зв'язок з навколишніми тканинами та характер росту новоутворення;

2) не слід вибирати для гістологічного дослідження ділянки пухлини з різко вираженими вторинними змінами або склеротичного характеру тканини;

3) після взяття матеріалу для біопсії його необхідно відразу занурювати до фіксатору (нейтральний 10 % розчин формаліну), бо в тканинах дитячого організму міститься більша кількість вологи, ніж у дорослих, вони ніжні, легко травмуються та мають схильність до підсихання і загнивання;

4) в документі, який супроводжує матеріал біопсії повинні бути загальноприйняті анкетні дані, а також короткі, але важливі дані про перебіг даного захворювання та проведене раніше лікування.

Інцізійна біопсія — це серйозна операція, для виконання якої слід забезпечити адекватне знеболення, обережно поводитися з пухлиною, взяти достатню кількість тканин.

При гістологічній діагностиці необхідно враховувати більш високу проліферативну активність клітинних елементів організму, який росте, а також те, що ряд доброякісних пухлин у дітей має підвищену біологічну активність (десмопластична фіброма, проліферуюча фіброзна дисплазія). Тому останні іноді можуть випадково сприйнятись як злоякісні. Труднощі в гістологічній діагностиці можуть виникати в наслідок мінливості гістологічної структури пухлини під впливом супутнього запалення та попереднього лікування (променева терапія, фізіотерапія, оперативне втручання). У всіх випадках для підтвердження діагнозу та визначення гістологічної структури пухлини необхідно проводити біопсію для гістологічного дослідження.

Система Orphus

Другие статьи

Логопедична допомога дітям з вродженими незрощеннями піднебіння.

Мета передопераційних занять логопеда з дітьми — не допускати утворення компенсаторних патологічних навичок. Необхідно також підготувати піднебінну завісу до піднебінно-глоткового змикання після операції, закріпити м'язові тканини глотки, піднебіння.

Остеомиелит челюстей. Воспалительные заболевания челюстню-лицевой области.

Остеомиелит челюстей. По локализации входных ворот и путям проникновения инфекции различают гематогенный, одонтогенный, травматический и туберкулезный остеомиелит.

Шовные материалы в хирургии.

Хирургическим швом называют шов, который служит для сопоставления разрезанных поверхностей или перевязывания кровеносных сосудов с целью остановки или предотвращения кровотечения. Швы накладывают для достижения следующих целей: Создание адекватного сопоставления краев раны без образования мертвого пространства, но достаточно свободного

Класифікація вродженних незрощень верхньої губи.

Розрізняють наступні види вроджених незрощень губи:

Фіброзна остеодистрофія. Клініка, діагностика, методи лікування.

Фіброзна остеодистрофія — це захворювання, яке у дітей практично не зустрічається. При ньому у зрілій кістці відбуваються дистрофічні зміни кісткової субстанції, розростання сполучної тканини та лакунарне розсмоктування кістки — процеси послідовні, реактивні.

Справжні пухлини та пухлиноподібні новоутворення слинних залоз.

Класифікація пухлин та пухлино подібних новоутворень слинних залоз.