Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Лімфангіома. Клініка, діагностика, диф. діагностика, методи лікування.

Лімфангіоми в клінічній практиці классифікуються наступним чином;
1. За етіологічним фактором:
- вроджені;
- набуті.
2. За морфологією:
- капілярні;
- кістозні (полікістоми);
- лімфангіоматоз.
3. За розповсюдженністю:
- локальні;
- дифузні.
4. За впливом на навколишні тканини і органи:
- з порушеннням функції;
- без порушення функції;
- з вираженою деформацією ЩЛД.
Лімфангіома — пухлина дизембріогенного характеру, що походить із лімфатичних судин. Виявляється вона з народження дитини. Часто локалізується в м’яких тканинах обличчя, шиї і рідше язика. За клініко-морфологічною картиною розрізняють капілярно-кавернозну, кавернозну та кістозно-кавернозну форми лімфангіоми. Пухлина характеризується повільним, але прогресивним ростом. Вона нерідко супроводжується іншими вадами розвитку: гемангіомою, нейрофіброматозом, атрофією мускулатури, відсутністю або затримкою росту кінцівок. Лімфангіоми зустрічаються в 5- 10% випадках серед доброякісних пухлин щелепно-лицевої області у дітей.

Венгер (1877) один із перших запропонував найбільш просту класифікацію лімфангіом. Він розподілив ці пухлини на капілярні, кавернозні, кістозні. Zoanding, Tarber (1956) доповнили класифікацію та виділили ще одну форму — гемангіолімфангіому. Приходченко В.В. розподілив лімфанпоми в залежності від етіологічного фактору, за морфологічними ознаками, анатомічним положенням, характером росту, розповсюдженістю, клінічним перебігом За етіологічним фактором; вроджені, придбані (лімфангіоектазія, лімфокісти); за морфологічними ознаками; капілярні, кавернозні, кістозні, комбіновані, мішані, лімфангіоматоз; за анатомічним походженням; лімфангіоми м яких тканин, лімфангіоми кісток, лімфангіоми вісцеральні, лімфангіоми перехідні форми; за характером росту; обмежені, дифузні; за поширеністю: локальні, обширні; за клінічним перебігом: без ускладнень, з ускладненнями.

Клінічними ознаками кістозних лімфангіом (полікістом) є; асиметрія обличчя за рахунок новоутворення м’яко-еластичної консистенції з бугристою поверхнею, не зміненим кольором шкіри над ним, безболісне при пальпації. При поверхнево розташованих пухлинах виявляється симптом флюктуації. Іноді, новоутворення (на фоні перенесених вірусних та інфекційних захворювань) може різко збільшитися, стати щільним, а після захворювання набути первинних розмірів. Як правило, полікістома займає 2-3 анатомічні ділянки, дуже рідко зустрічаються поодинокі кісти. Полікістоми, що займають дно порожнини рота у дітей, призводять до порушення функції дихання, ковтання (в таких випадках необхідно термінове хірургічне втручання). Для підтвердження діагнозу проводять пункцію. При цьому отримують світло-жовту або брудно червону рідину.

Розміри глибоко розташованих лімфангіом уточнюються при проведенні комп’ютерної томографії, а з метою диференційної діагностики з лімфаденітами, нагноєними боковими та серединними кістами шиї доцільна термовізіографія і УЗД.

Труднощі комплексного лікування дітей з кістозними формами лімфангіом щелепно-лицевої ділянці обумовлені топографоанатомічними та віковими особливостями, соматичним станом хворих. Основні види операцій, які застосовують при лікуванні полікістом — цистектомії в кілька етапів і пункційна цистотомія.

Кущ Н.Л., Приходянко В.В., Дмитрієва B.C. із співавторами (1986) пропонують використовувати рентгентерапію, склерозування окремих порожнин пухлини.

Система Orphus

Другие статьи

Нейрофіброматоз, хвороба Реклінгаузена. Клініка.

Найбільш розповсюдженими теоріями виникнення нейрофіброматозу є ендокринна, дізонтогенетична та неврогенна. У розвитку нейрофіброматозної тканини приймають участь як самі нервові волокна так і сполучнотканинні елементи ендо- та періневрія.

Опіки. Клініка, діагностика, методи лікування.

Опіки у дітей мають свою специфіку, яка пов'язана з анатомофізіологічними особливостями щелепно-лицевої ділянки та дитячого організму вцілому, психоемоційного стану дитини. Найбільш частими причинами опіків є контакт з гарячою рідиною, полум'ям та електричним струмом. Серед дітей опарення спостерігаються у 54%, а у дорослих в 13%.

Статистика, класифікація пухлин м’яких тканин ЩЛД у дітей

Пухлини у дітей здебільше дизонтогенетичного походження, тобто виникають внаслідок порушення генетичних програм внутрішньоклітинного поділу або процесу розвитку і диференціації зародка. Переважають доброякісні сполучнотканинні пухлини м'яких тканин обличчя (головним чином судинні новоутворення), аза ними (зачастотою виявлення)

Сепсис одонтогенный. Воспалительные заболевания челюстню-лицевой области.

Сепсис одонтогенный — генерализованное инфекционное заболевание, при котором входными воротами для возбудителя инфекции служит дефект твердых тканей зуба или зубодесневого прикрепления.

Нерезорбируемые мембраны. Часть 2.

1. Старайтесь обеспечить стерильность материала. 2. Выберите форму, которая наиболее оптимально закрывает дефект. 3. Придайте мембране нужную форму с помощью ножниц. Избегайте создания острых краев.

Лікування хворих з злоякісними новоутвореннями. Частина 2.

Зовнішні методи променевої терапії поділяють на близькофокусні та дистанційні. При перших відстань від джерела випромінювання до поверхні коливається від кількох міліметрів до 150 см.