Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Лікування хворих з злоякісними новоутвореннями. Частина 1.

Лікування хворих з злоякісними новоутвореннями повинно проводитися в лікувальних закладах, які мають необхідних фахівців та необхідні умови: апарати для променевої терапії, кріодеструкції, хіміотерапевтичні препарати, тобто в обласних онкодиспансерах та онкоінститутах.

Слід розрізняти такі поняття, як комбінований, поєднаний та комплексний методи лікування злоякісних пухлин. Вибір методу залежить від виду пухлини, що визначає її чутливість до променевого або медикаментозного впливу, поширеності або клінічної стадії процесу, особливості локалізації та індивідуальних умов перебігу захворювання з урахуванням загального стану і здоров'я хворого. Принципи, які застосовуються в лікуванні залежать від
конкретної ситуації, застосовується той або інший метод лікування, який може дати максимально стійкий терапевтичний ефект.

До 50-х років нашого століття хірургічне втручання було єдиним засобом лікування злоякісних пухлин у дітей, 2-річна виживаємість при цьому складала в середньому 0,25%. В теперішній час у зв'язку з розробленням комплексної терапії більше 50% дітей з злоякісними пухлинами можуть бути вилікувані.

Перед усе слід підкреслити, що операція повинна бути проведена абластично, так щоб ніж хірурга пройшов на достатній відстані від уражених пухлиною тканин, та в ході операції пухлинні тканини не були імплантовані в операційну рану.

Крім того, розташування пухлин на слизовій оболонці порожнини рота або верхньощелепної порожнини, яка має природне сполучення з порожниною носа приводить до появи численної кількості вільних пухлинних клітин в слині, виділеннях з носу, що збільшує небезпеку попадання їх в операційну рану.

Широке видалення уражених та навколишніх тканин веде за собою значні деформації та тяжкі функціональні порушення, які в післяопераційному періоді ускладнюють прийом їжі, порушують функцію жування, ковтання, мови та нерідко роблять неможливим перебування хворого в колективі. У зв'язку з цим є життєво необхідним проведення одномоментної первинної пластики, яка дає можливість хоч в деякій мірі зменшити наслідки руйнувань, які викликані основною операцією. Методи первинної пластики, які застосовуються одноетапно, повинні бути спрямовані в першу чергу хоча б на часткове поновлення порушених функцій та зменшення ступеню деформації обличчя.

Променева терапія застосовується в наш час більш, ніж у 75% онкологічних хворих, та у 88,7% хворих з новоутвореннями порожнини рота та глотки. Променева терапія злоякісних пухлин базується на біологічній дії іонізуючого випромінювання.

При променевому впливі морфологічні зміни в клітинах залежать від ступеня їх диференціювання, мітотичної активності та рівня обмінних процесів.

Клітини тим більш радіочутливі, чим вони менше диференційовані, в них вище мітотична активність та рівень обмінних процесів.

В залежності від відповідної реакції на опромінення, пухлини розподіляють на такі групи:

1) радіочутливі (лімфосаркома, ретикулосаркома, базальноклітинний рак, лімфогранульоматоз, семінома);

2) помірно радіочутливі (ллоскоклітинний рак з різним ступенем диференціювання);

3) радіорезистентні (остеогенна саркома, фібросаркома, хондросаркома, нейросаркома, меланома);

4) помірно радіорезистентні (аденокарцинома).

Відповідна реакція злоякісної пухлини на опромінення залежить від таких факторів:

1) гістологічної будови пухлини та ступеню диференціювання клітин: збільшення ступеню диференціювання підвищує стійкість до променевого впливу;

2) анатомічного характеру росту пухлини: екзофітні пухлини більш радіочутливі, ніж інфільтруючі або виразкові;

3) темпу росту пухлини: пухлини з швидким ростом краще реагують на опромінення, ніж ті що повільно ростуть;

4) пухлини з гарним постачанням кисню більш радіочутливі, ніж ті, які знаходяться в поганих умовах харчування.

Променевий вплив на пухлину здійснюється з використанням різноманітних видів іонізуючого випромінювання (рентгенівське, гамма-випромінювання, електронів, нейтронів, протонів, Пімезонів, альфа-часток та ін.). В залежності від особливостей підведення променевої енергії до патологічного вогнища розрізняють зовнішні та внутрішні методи. При зовнішніх методах джерело випромінювання знаходиться за межами пухлини, при внутрішньотканинному-вводиться до пухлини.

Система Orphus

Другие статьи

Класифікація та клінічна картина незрощення піднебіння.

Скарги та клінічна картина при вроджених незрощеннях піднебіння мають характерні ознаки. Так, мати дитини із незрощенням піднебіння, крім дефекту тканин піднебіння відмічає, що під час годування їжа потрапляє у ніс, виникає кашель, дитина захлинається.

Виды узлов и способы их завязывания.

«Надежность шва заключается в способности узла и материала обеспечивать сопоставление тканей в период заживления» (Thacker et al., 1975). Несостоятельность шва обычно является результатом неадекватного завязывания узла, что приводит к соскальзыванию узла или его развязыванию. Поскольку прочность узла всегда меньше прочности материала, то при оказании

Комбинация костных материалов.

Для улучшения соотношения между костью и соединительной тканью были использованы различные остеогенные материалы (индуктивные, кондуктивные, нейтральные), которые помещали под барьер. Schallhorn и McClaine (1988) использовали мембраны на основе ПТФЭ (пародонтологическая мембрана Гор-Текс) с аллоимплантатом

Еозинофільна гранульома.

Еозинофільна гранульома — хвороба Таратинова, яка разом з хворобою Леттера - Зиве, Хенда - Шюллера- Крістчена - є ретикулогістіоцитозами. В основі цих захворювань лежить гіперплазія ретикулоендотелія з вторинним порушенням ліпідного обміну та відкладанням жиру в клітинах.

Вертикальный и горизонтальный матрацные швы в хирургической практике. Замковый шов.

Для создания лучшей фиксации сосочков и более точного их прилегания, а также для предотвращения мобилизации лоскута рекомендуется использовать вертикальный или горизонтальный матрацный шов. Чаще всего необходимость в этом возникает при работе на небной поверхности, где требуется создание большего натяжения, или при наличии тонких и рыхлых сосочков.

Слизисто-десневая пластическая хирургия - корригирование дефектов и красно-белая эстетика.

Вмешательства на слизисто-десневом участке необходимо проводить только после устра­нения пародонтальной инфекции и воспа­ления. Новый образ