Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Клініка травм м'яких тканин обличчя та порожнини рота у дітей

Для ран м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки є свої особливості, які визначаються тим, що обличчя — це ділянка концентрації усіх органів відчуття (зору, слуху, нюху), яка близько розташована до ЦНС. Обличчя має велике -естетичне значення для людини, тому травмування його переноситься дуже важко. При ранах щелепно-лицевої ділянки відмічається не відповідність вигляду рани тяжкості травмування. Можливий розвиток асфіксій. Наявність зубів, слинних залоз обумовлює особливості течії та хірургічної обробки ран м'яких тканин обличчя. При травмах м'яких тканин обличчя краї рани розгорнуті. Цьому сприяє тургор тканин у дітей та мімічні м'язи. Травмування м'язів в дитинстві приводить до уповільнення їх росту та розвитку деформацій.

Рани, що проникають в порожнину рота, мають скальпований характер. Дуже виражений набряк тканини (м'які тканини дітей до 50% вміщують рідину), який обумовлений вираженим шаром підшкірної клітковини, підвищеною проникливістю судин. Усі рани м'яких тканин поділяють на вогнепальні та невогнепальні; проникаючі (в порожнину рота, носа, орбіти, верхньо-щелепову пазуху) чи не проникаючі. Невогнепальні рани в свою чергу діляться на забиття, ссадини та власне рани. За механізмом та характером травмуючого агента рани розподіляються на: різані (vulnus іnсіsum), рвані (v.laceratum), колоті (v. Рunсtum), забиті (v. соntusum), розміженні (v. conquassatum), укушені (v. morsum), вогнепальні (v. sclopetarium) та змішані. Клініка вищеперерахованих видів ран м'яких тканин характеризується порушенням цілості тканин.

При різаних ранах - краї рівні, лінійної форми; рвані та забиті рани вирізняються неправильною формою, рваними краями і складають переважну більшість; колоті — мають малий вхідний отвір та довгий раньовий канал (ці рани часто зустрічаються у дітей на піднебінні).

Останнім часом укушені рани обличчя мають тенденцію до зростання. Часто вони супроводжуються дефектами м'яких тканин, нерівними краями, комбінаціями різних видів ран. Відмічаються подовжені строки розвитку раньового процесу (на 3 — 5 добу набряк тканин може збільшуватись, наростати запалення). Усі поранення м'яких тканин супроводжуються кровотечею, больовою реакцією. Після огляду та визначення виду рани треба провести первинну хірургічну обробку її. Принципи та строки хірургічної обробки ран м'яких тканин у дітей такі ж, як і у дорослих. Первинна хірургічна обробка проводиться в межах 24—48 годин, первинна відстрочена — 72 годин іа вторинна хірургічна обробка через 6—7 діб, в період гранулювання рани.

Етапи хірургічної обробки ран включають вибір виду знеболювання. Якщо рана малих розмірів і супроводжується невеликою кровотечею, то хірургічну обробку можна проводити під місцевим (інфільтраційним або провідниковим) знеболюванням. При обширних ураженнях м'яких тканин, або ранах, які потребують глибокої ревізії, а також ранах, що розташовані в анатомічних ділянках, де провести місцеве знеболювання важко, хірургічну обробку виконують під загальним знеболюванням. Зупинка кровотечі та обробка рани антисептиками проводиться за тими ж правилами, що і у дорослих.

Особливу увагу при ревізії ран надають колотим ранам (на піднебінні, крилощелепній ділянці), при цьому обов'язково дійти до дна рани. Тому, іноді, колоту рану переводять у різану, щоб не пропустити стороннє тіло. Далі визначаються всі нежиттєспроможні клапті, які економно видаляються. Останнім етапом хірургічної обробки рани їх ушивання. Якщо рана без дефекту тканин, її ушивають пошарово. Рану, що проникає в порожнину рота, починають ушивати з слизової оболонки.

При ранах з дефектом тканин для закриття останнього використовують місцево — пластичні прийоми за Шимановським, клапоть на ніжці або вільну пересадку шкіри.

Система Orphus

Другие статьи

Бокові кісти та нориці шиї

Бокові кісти та нориці шиї є наслідком аномального розвитку другої глоткової кишені та другої зяберної щілини або шийного синуса. У дитини вони локалізуються у верхньому відділі шиї попереду грудино-ключично-сосцевидного м’язу між внутрішньою та зовнішньою сонними артеріями і відкриваються в ділянці піднебінного мигдалика.

Впроваджений вивих зубів.

Впроваджений вивих — це часткове чи повне проникнення кореня та коронки зуба в кістку тіла та альвеолярного паростка щелепи; частіше такий вивих зустрічається на верхньої щелепи у фронтальних зубах.

Вроджені кісти та нориці ЩЛД та шиї. Диференційна діагностика та лікування.

Лікування. Операцію кістектомію у дітей проводять під загальним знеболюванням. Розтин шкіри та підшкірної клітковини роблять паралельно складинам шиї або вертикальний по середній лінії шиї. Видалення кісти в межах здорових тканин можливо у дітей в віці від 3-5 років (але не раніше 1-2 міс. після ліквідування запальних явищ).

Переломи щелеп. Клініка, діагностика, методи лікування.

Переломи щелеп у дітей зустрічаються рідко і становлять за даними різних авторів від 2,6% —1,5% —1%. Частіше цей вид травми відбувається в 10—12 років. Така статистика обумовлена анатомо-фізіологічними особливостями будови щелеп в дитячому віці (більш еластична кістка, потовщена окістя, наявність зон росту, зачатків постійних та тимчасових зубів

Виды узлов и способы их завязывания.

«Надежность шва заключается в способности узла и материала обеспечивать сопоставление тканей в период заживления» (Thacker et al., 1975). Несостоятельность шва обычно является результатом неадекватного завязывания узла, что приводит к соскальзыванию узла или его развязыванию. Поскольку прочность узла всегда меньше прочности материала, то при оказании

Класифікація, клініка, діагностика, методи лікування травм зубів

Травма зубів зустрічається в різних вікових групах, але найчастіше вона відбувається у 2—3  та 8—11 років.
Різці травмуються частіше ніж моляри та премоляри, ураження останніх супроводжується, як правило, переломом щелепи.
Фронтальні зуби верхньої щелепи травмуються частіше, ніж нижньої щелепи.