Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Клініка, діагностика, методи лікування фіброзної дисплазії (хвороба Брайцева — Ліхтенштейна).

Фіброзна дисплазія у дітей зустрічається у 22% від усіх новоутворень лицевого скелету, є вадою розвитку кісток в ембріогенезі. При фіброзній дисплазії кістка має всі кісткоутворюючі ознаки, але з різним ступенем її дозрівання, починаючи від перших фаз утворення кістки у вигляді осередків розмноження остеокластів і остеобластів, та закінчуючи формуванням кісткових структур. Ця хвороба виявляється у ранньому дитинстві, прогресує до 16 років із подальшим згасанням процесу. За характером розростань поділяється на осередкову та дифузну форми. Може клінічно проявлятися у вигляді моноосального та поліосального ураження, синдрома Олбрайта та так званого обличчя “лева”. При осередковому або моноосальному ураженні кісток обличчя на ранніх стадіях хвороби скарг та клінічних проявів немає, аж доки не наступає деформація тієї чи іншої ділянки кістки.

Пальпація цього новоутворення безболісна, сама пухлина щільна, слизова оболонка та шкіра над нею не змінені. На пізніх стадіях з’являється біль в ділянці ураження. Для поліосальноь форми характерні такі ж самі клінічні ознаки, але збільшується кількість осередків та одночасно у дитини можуть виявлятися різні види вроджених вад. Херувізм — це форма фіброзної дисплазії, яка локалізується на нижній щелепі у ділянках обох кутів та гілок і створює обличчя, подібне до обличчя “херувіма — янгола”. Захворювання протікає повільно, безболісно. Починає проявлятися у віці від 2 до 20 років.

Клінічні прояви херувізма, крім характерної локалізації, не відрізняються від попередніх форм. Для цієї форми фіброзної дисплазії характерна рання розхитанність та випадіння зубів, а також відсутність (частіше частково) зачатків постійних зубів. Синдром Олбрайта, який буває частіше у дівчат, крім ураження кісток щелепоно-лицевої ділянки, супроводжується пігментованими плямами на шкірі та раннім статевим дозріванням. Рентгенологічна картина при всіх формах фіброзної дисплазії характеризується на ранніх стадіях розвитку деструкцією кісткової тканини з чіткими або нечіткими межами. По мірі дозрівання остеоїдної тканини, зявляються осередки склерозу, кістка має вйгляд “матового скла”. Періост завжди лишається здоровим.

Диференційну діагностику слід проводити з остеобластокластомою, еозинофільною гранульомою, остеоїд-остеомою, деформуючою остеодистрофією (хворобою Педжета), паратиреоїдною остеодистрофією, дисхондроплазією (хвороба Ольє). Лікування. Показанням до хірургічного лікування у дітей є біль в осередку ураження, розміри та розташування останнього, вираженість деформації та прогресування процесу. Основним ^идом хірургічного втручання при фіброзній дисплазії є нівеліровка деформованої кістки або часткова резекція ураженої щелепи. Прогноз сприятливий. Такі діти повинні знаходитися під наглядом щелепно-лицевого хірурга до 16 років та ортодонта для корекції зубо-щелепних деформацій.

Система Orphus

Другие статьи

Аспирационная пневмония. Воспалительные заболевания челюстню-лицевой области.

Аспирационная пневмония — воспаление легких, возникающее в результате аспирации зуба, части протеза, оттискной массы и других инородных тел, биологических жидкостей (слюна, кровь), рвотных масс, гнойного отделяемого из ран челюстно-лицевой области у раненых и оперированных больных.

Пухлиноподібні новоутворення м’яких тканин ЩЛД у дітей.

Вроджені кісти  ЩЛД розподіляють на утворення, які виникають внаслідок аномалій (середні та бокові кісти шиї, кісти привушної ділянки, кореня язика), та кісти, які є вадою розвитку ектодерми – дермоїдні та епідермоїдні кісти ЩЛД. Вроджені кісти м’яких тканин зустрічаються приблизно однаково часто у дівчат та хлопчиків.

Особливості злоякісних новоутворень кісток щелепно-лицевої ділянки у дітей.

Злоякісні пухлини кісток у дітей частіше зустрічаються в періоді швидкого росту обличчя — від 3—4 до 7—16 років. Для своєчасного та вірного розпізнавання пухлин щелеп необхідно застосовувати комплексне діагностичне обстеження. Сюди входить ретельний та цілеспрямований збір анамнезу, візуальне та пальпаторне дослідження, ріноскопія

Нейрофіброматоз, хвороба Реклінгаузена. Діагностика, методи лікування.

Діагностика нейрофіброматозу базується на скаргах, клінічних даних та даних рентгенографії. Усі рентгенознаки, що супроводжують хворобу Реклінгаузена можна поділити на три групи.

Артроз височно-нижнечелюстного сустава. Воспалительные заболевания челюстню-лицевой области.

Артроз височно-нижнечелюстного сустава (деформирующий артрит, артрозоартрит) — воспалительно-дегенеративный процесс, приводящий к выраженным морфофункциональным нарушениям в суставе.

Остеома. Остеоїд-Остеома.

На початку розвитку скарг немає, надалі в залежності від місця знаходження. Верхня щелепа: диплопія, важко дихати через відповідну полови¬ну носа; вилицева дуга: обмеження відкривання рота; нижня щелепа: невралгічний біль