Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Кісти щелеп. Лікування. Цистотомія.

Цистотомія — операція, яка проводиться у дітей значно частіше, ніж цистектомія і передбачає усунення внутрішньокістозного тиску, в наслідок чого спостерігається поступове сплощення та зменшення кістозної порожнини, аж до повного її зникнення.

Показання до операції:
— фолікулярні кісти щелеп.
— великі кісти нижньої щелепи із значним витонченням основи щелепи (товщина кістки менше 0,5 см); при цьому часткове зберігання кістозної оболонки є одним із заходів профілактики патологічних переломів;

Шляхи виконання цистотомії:
1. Через лунку видаленого тимчасового зуба, який “дивиться” у порожнину кісти - частково видаляється оболонка, тобто робиться отвір у кісті та вводиться йодоформний тампон, що заповнює кістозну порожнину для забезпечення необхідних умов прорізування постійного зуба. Тампон замінюється перший раз через З дні, другий раз через 6 днів, третій раз через 10 днів (в залежності від розмірів кісти). Кожний раз довжина тампону зменшується внаслідок утворення грануляцій на дні порожнини і зменшення порожнини кісти.
2. На альвеолярному відростку у місці найбільшого випинання викроюють слизово-окісний клапоть. Трепанують вестибулярну платівку альвеолярного відростку, і утворюють “вікно” в оболонці кісти. Слизово-окісний клапоть вкладається на місце та ушивається поліамідною ниткою. Потім виконується тампонада порожнини кісти йодоформною марлею, кінець тампона виводиться зовні. Заміна тампона здійснюється, як і при цистотомії, через лунку видаленого зуба. Шви знімають на 7 добу.

Система Orphus

Другие статьи

Статистичні дані та класифікація пухлин кісток обличчя у дітей.

Відповідаючи на це запитання, слід підкреслити, що остеогенні пухлини частіше зустрічаються у дітей в віці 10-12 років, дуже рідко в молодшому. Серед первинних пухлин КІСТОК щелепно-лицевої ділянки остеобластокластоми складають 69 /о(з них 29 % розміщені центрально, 48% на периферії), остеома — 6%,остеоід-остеома — 0,5 %.

Вроджені кісти щелепно-лицевої ділянки. Диференційна діагностика.

Дермоїдні та епідермоїдні кісти, які нагноїлися у дітей часто нагадують гострий або загострення хронічного лімфаденіту відповідної ділянки. В пунктаті дермоїдні кісти при мікроскопії — лейкоцити, злущені епітеліальні клітини, кристали холестерину.

Вроджені кісти та нориці ЩЛД та шиї.

Клінічно кісти проявляються на другому п'ятиріччі життя дитини (23% хворих). Серединні нориці та кісти шиї є ембріональною дисплазією, яка зв’язана з незарощенням щитоязикової протоки, про що свідчить їх зв'язок з під язиковою кісткою та сліпим отвором язика, відповідність ходу повного серединної нориці топографії зачатку щитовидної залози.

Заболевания слюнных желез. Болезнь (синдром) Микулича.

Болезнь Микулича (сип.: лимфоцитарная опухоль, лимфомиелоидный сиалоз, лимфоматоз и гранулематоз слюнных желез, аллергический ретикулоэпителиальный сиалоз Микулича) увеличение больших слюнных и слезных желез.

Опіки. Клініка, діагностика, методи лікування.

Опіки у дітей мають свою специфіку, яка пов'язана з анатомофізіологічними особливостями щелепно-лицевої ділянки та дитячого організму вцілому, психоемоційного стану дитини. Найбільш частими причинами опіків є контакт з гарячою рідиною, полум'ям та електричним струмом. Серед дітей опарення спостерігаються у 54%, а у дорослих в 13%.

Впроваджений вивих зубів.

Впроваджений вивих — це часткове чи повне проникнення кореня та коронки зуба в кістку тіла та альвеолярного паростка щелепи; частіше такий вивих зустрічається на верхньої щелепи у фронтальних зубах.