Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Кісти підщелепної слинної залози. Кісти привушної слинної залози.

Кісти підщелепної С.З. у дітей зустрічаються дуже рідко. Скарги будуть такими ж як при попередніх кістах з іншою локалізацією. В підщелепній ділянці виявляється новоутворення м’яко-еластичної консистенції, із чіткими контурами, безболісне при пальпації. Шкіра над ним незмінена в кольорі. При пункції отримують слизоподібну рідину жовтого кольору.

Диференціювати кісти підщелепної С.З. треба з “ранулами”, судинними новоутвореннями (гемангіомами, лімфгемангіомами, лімфангіомами), дермоідними та епідермоїдними кістами, ліпомами цієї локалізації. Лікування: проведення цистотомії або цистектомії за показаннями.

Кісти привушної С.З. у дітей майже не зустрічаються. Вони дуже повільно ростуть. Кіста привушної слинної залози клінічно ніяк не проявляється доти, доки вона не досягне великих розмірів. Після цього настає деформація м’яких тканин, шкіра в привушній ділянці не змінена, межі кісти визначити важко, тому що вона розташована в товщі привушної залози, функція С.З. не страждає. На сіалограмі виявляється дефект наповнення. Диференційна діагностикаккі привушної С.З. проводиться з паротитом Герценберга, судинними новоутвореннями, пухлинами С.З.

Лікування кіст привушної С.З. являє собою певні трудмоїці, які пов’язані з анатомо-топографічними особливостями цієї ділянки (наиммк іь залози та проходження п. facialis). Основним способом хірургічного втручання є цистектомія з частковою паротидектомією (при якій зберігають п. facialis). Всі операції у дітей проводять під загальним знеболюванням.

Система Orphus

Другие статьи

Вроджені кісти щелепно-лицевої ділянки. Лікування кіст.

Хірургічне видалення разом із оболонкою. При локалізації кіст у надбрівній ділянці розріз шкіри робиться паралельно лінії брів, на переніссі — вертикальний. При видаленні кіст, розташованих в цих ділянках, відмічається інтимний зв’язок із окістям, в самій кістці є вдавлення від пухлини.

Нейрофіброматоз, хвороба Реклінгаузена. Клініка.

Найбільш розповсюдженими теоріями виникнення нейрофіброматозу є ендокринна, дізонтогенетична та неврогенна. У розвитку нейрофіброматозної тканини приймають участь як самі нервові волокна так і сполучнотканинні елементи ендо- та періневрія.

Участь ЛОР-спеціалістів в реабілітації дітей з вродженими незрощеннями піднебіння.

У більшості дітей із наскрізним вродженим незрощенням губи і піднебіння деформовано ніс у вигляді сплощення крил носа, розширення присінку носа. У 41% таких хворих відмічені скривлення носової перегородки або аномалії її розвитку.

Шовные материалы в хирургии.

Хирургическим швом называют шов, который служит для сопоставления разрезанных поверхностей или перевязывания кровеносных сосудов с целью остановки или предотвращения кровотечения. Швы накладывают для достижения следующих целей: Создание адекватного сопоставления краев раны без образования мертвого пространства, но достаточно свободного

Фіброзна остеодистрофія. Клініка, діагностика, методи лікування.

Фіброзна остеодистрофія — це захворювання, яке у дітей практично не зустрічається. При ньому у зрілій кістці відбуваються дистрофічні зміни кісткової субстанції, розростання сполучної тканини та лакунарне розсмоктування кістки — процеси послідовні, реактивні.

Дефекты щек.

Этиология, классификация, клиника. Этиологическими факторами дефектов щек могут быть случайная травма, перенесенный воспалительный процесс (например, нома) или» хирургическое вмешательство. Дефекты щек могут быть сквозными, поверхностными, иногда наблюдается дефект только слизистой оболочки щеки.