Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Кісти під язикових слинних залоз.

Під язикові слинні залози посідають друге місце по кількості уражень кістозними процесами. Це обумовлено анатомо-фізіологічними особливостями: протоки залози вертикальні, короткі, їх буває до 12, розташовані під язиком, де залоза зазнає найбільшої травматизації особливо під час їжі. Такі кісти називають ще ранулами (“жаб’ячі” пухлини). В деяких випадках ранула може бути вродженою, тобто дізонтогенетичною пухлиною, про що свідчить виявлення кісти у дітей в віці 6 міс.

Клініка:

Дитина скаржиться, що під язиком знаходиться "щось”, що заважає їжі, іноді розмові, вона зменшується або збільшується у розмірах. При огляді виявляється новоутворення округлої форми, яке розташоване частіше в передніх відділах залози. В зв’язку з тим, що оболонка кісти тонка, сполучнотканинна, вона просвічується через слизову оболонку блакитним кольором. При пункції отримуємо прозору, жовтуватого кольору рідину.

Особливу увагу привертає кіста під’язикової С.З., яка проросла у ділянку підборіддя, вона має форму “піскового годинника”. Одна її порожнина розташована вище щелепно-під’язикового м’яза, а друга — нижче, сполучаються одна з одною кісти вузьким перешийком.

Диференціювати кісти під’язикової С.З. треба з дермоідами дна порожнини рота, судинними новоутвореннями, особливо кістозними IX формами.

Лікування:

Основним методом лікування кіст під’язикової С.З. є хірургічний - цистотомія і вкрай рідко цистектомія. Видалити повністю кісту з оболонкою дуже важко, тому що оболонка, як “павутиння” і рветься при хірургічному втручанні.

Операція виконується під місцевим-інфільтраційним та провідниковим знеболювальним п. lingualis або загальним знеболюванням (в залежності від віку дитини та її психоемоційного стану). Викроюється “вікно” в порожнину кісти, а потім кетгутовими вузлуватими швами підшивається оболонка кісти та слизова оболонка порожнини рота. Кіста тампонується йодофорнною марлею, якщо порожнина її достатньо велика, протягом 4—5 діб. При рецидивах кісти видаляються разом з під’язіїковою залозою.

Значні труднощі виникають при лікуванні ранул у вигляді піскового годинника”. Ця операція у дітей завжди проводиться під загальним знеболюванням.

На першому етапі -підщелепним доступом видаляється частина кісти, яка знаходиться нижче щелепно-під’язикового м’яза та перев’язується перешийок.

II етап — цистотомія, цистектомія або цистсіалоектомія під'язикової С.З., внутрішньоротовим доступом (другої порожнини кісти). Зовнішню рану ушивають наглухо, дренуючи її. В порожнині рота рану після цистотомії тампонують, а після цистектомії чи цистсіалоектомії ушивають щільно.

Система Orphus

Другие статьи

Актиномикоз. Воспалительные заболевания челюстню-лицевой области.

Актиномикоз — хроническое специфическое воспалительное заболевание с поражением различных тканевых структур и органов, характеризующееся волнообразным длительным течением.

Переломи верхньої щелепи.

Перелом верхньої щелепи у дітей бувають дуже рідко і є наслідком транспортної травми. Класифікація переломів верхньої щелепи таж сама, що і у дорослих за Ле-Фором, але дуже рідко відповідає цим лініям, крім Ле-ФОР-І, коли відламаний альвеолярний паросток.

Статистика, класифікація пухлин м’яких тканин ЩЛД у дітей

Пухлини у дітей здебільше дизонтогенетичного походження, тобто виникають внаслідок порушення генетичних програм внутрішньоклітинного поділу або процесу розвитку і диференціації зародка. Переважають доброякісні сполучнотканинні пухлини м'яких тканин обличчя (головним чином судинні новоутворення), аза ними (зачастотою виявлення)

Дефекты области рта.

Дефекты и деформация губ могут возникать вследствие случайной травмы, оперативного вмешательства (по поводу врожденного дефекта, новообразования,свежей травмы, воспаления), перенесенного специфического (сифилис, красная волчанка, сибирская язва и др.) и неспецифического (нома, карбункул, фурункул, флегмона) воспалений.

Нейрофіброматоз, хвороба Реклінгаузена. Клініка.

Найбільш розповсюдженими теоріями виникнення нейрофіброматозу є ендокринна, дізонтогенетична та неврогенна. У розвитку нейрофіброматозної тканини приймають участь як самі нервові волокна так і сполучнотканинні елементи ендо- та періневрія.

Нерезорбируемые мембраны. Часть 2.

1. Старайтесь обеспечить стерильность материала. 2. Выберите форму, которая наиболее оптимально закрывает дефект. 3. Придайте мембране нужную форму с помощью ножниц. Избегайте создания острых краев.