Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Фіброзна остеодистрофія. Клініка, діагностика, методи лікування.

Фіброзна остеодистрофія — це захворювання, яке у дітей практично не зустрічається. При ньому у зрілій кістці відбуваються дистрофічні зміни кісткової субстанції, розростання сполучної тканини та лакунарне розсмоктування кістки — процеси послідовні, реактивні.

Етіологія захворювання до кінця не відома. Реклінгхаузен вважав, що першопричиною є хронічний запальний процес, Мейер-Борстель — ендокринні порушення. Травма щелепи також може сприяти розвитку фіброзної остеодистрофії.

Фіброзна остеодистрофія (паратиреоїдна остеодистрофія, хврроба Енгля Реклінгхаузена) — захворювання ендокринного характеру, пов'язане з порушенням функції паращитовидних залоз (їх гіперфункцією). Початок розвитку хвороби відбувається у ранньому дитинстві, але клінічно проявляється лише у 20-30 років.

Для паратиреоідної остеодистрофії характерні гіперкальціемія, гіпофосфатемія, ревматоїдні болі, загальна слабкість, анемія, поганий апетит.

Місцеві клінічні ознаки тіж самі, як при вище описаній формі.
Рентгенографічно виявляється тонкий шар кортикальної платівки та розповсюджений остеопороз. Витончення кортикального шару іде з боку кістково-мозкової речовини, кістка має “ватний” малюнок.

Диференційну діагностику слід проводити з фіброзною дисплазією, еозинофільною гранульомою, остеобластокластомою, остеосаркомою.

Лікування складається з видалення гіперплазованої паращитовидної залози в умовах хірургічного стаціонару та ураженої ділянки щелепи в умовах щелепно-лицевого відділення.    

Система Orphus

Другие статьи

Класифікація, клініка, діагностика, методи лікування травм зубів

Травма зубів зустрічається в різних вікових групах, але найчастіше вона відбувається у 2—3  та 8—11 років.
Різці травмуються частіше ніж моляри та премоляри, ураження останніх супроводжується, як правило, переломом щелепи.
Фронтальні зуби верхньої щелепи травмуються частіше, ніж нижньої щелепи.

Абсцесс. Воспалительные заболевания челюстню-лицевой области. Часть 2.

Границы области: верхняя — подбородочно-губная складка, нижняя — край тела нижней челюсти, боковые — вертикальные линии, проведенные вниз от углов рта. Об-ласть имеет послойную структуру. Кожа тонкая, у мужчин имеет волосяной покров, содержит потовые и сальные железы.

Переломи верхньої щелепи.

Перелом верхньої щелепи у дітей бувають дуже рідко і є наслідком транспортної травми. Класифікація переломів верхньої щелепи таж сама, що і у дорослих за Ле-Фором, але дуже рідко відповідає цим лініям, крім Ле-ФОР-І, коли відламаний альвеолярний паросток.

Вроджені кісти та нориці ЩЛД та шиї. Диференційна діагностика та лікування.

Лікування. Операцію кістектомію у дітей проводять під загальним знеболюванням. Розтин шкіри та підшкірної клітковини роблять паралельно складинам шиї або вертикальний по середній лінії шиї. Видалення кісти в межах здорових тканин можливо у дітей в віці від 3-5 років (але не раніше 1-2 міс. після ліквідування запальних явищ).

Отдельный обвивной шов в хиругической практике.

Хотя непрерывный обвивной шов довольно часто является продолжением ушивания ран в области бугристости или ретромолярной области, его можно начинать с простого узла в области последнего сосочка (вестибулярного, небного или язычного). Затем шов продолжают в следующем межзубном пространстве таким образом

Класифікація вродженних незрощень верхньої губи.

Розрізняють наступні види вроджених незрощень губи: