Еозинофільна гранульома — хвороба Таратинова, яка разом з хворобою Леттера - Зиве, Хенда - Шюллера- Крістчена - є ретикулогістіоцитозами.
В основі цих захворювань лежить гіперплазія ретикулоендотелія з вторинним порушенням ліпідного обміну та відкладанням жиру в клітинах.

Етіологія:
1. Вірусні та бактеріальні інфекції;
2. Алергійна сенсибілізація;
3. Неопластичний характер ретикулогістіоцитозу;
4. Вроджені захворювання;
5. Травми.
Хвороба Таратинова є хворобою дошкільного віку.
Клінічно виділяють два періоди перебігу хвороби:

- Початковий період - частіше проявляється субфебрільною температурою, болем у ділянці ураження, осередок деструкції кісткової тканини щелепи щільний, але згодом стає м'яким, спостерігаються явища пародонтиту.

- Період виражених клінічних проявів - триває від кількох місяців до кількох років та характеризується хвилеподібним перебігом. Ураження кісткової тканини щелеп характеризується гомогенним щільним утворенням; на слизовій оболонці порожнини рота з'являються виразки, спостерігаються абсцеси. На рентгенограмі виявляється осередок деструкції кулястої або напівкулястої форми в будь-якій ділянці нижньої щелепи, але частіше в ділянці кута. Спостерігаються загальні зміни в організмі: нецукровий діабет, екзофтальм, ураження шкіри (дуже рідко, у вигляді геморагічного сипу), ураження легеневої тканини, серцево-судинної системи, печінки, селезінки. Робота кори наднирників принижена.

Клінічна симптоматика при еозинофільній гранульомі відповідає хворобі Хенда Шюллера - Крістчена, відміна полягає в глибині та поширеності патологічного процесу.

При дослідженнях крові виявляється: еозинофілія, прискорене ШОЕ, тромбоцитоз. При еозинофільній гранульомі широкого та глибокого ураження системи крові немає. Біохімічні дослідження крові показують збільшення кількості В ліпопротеідів та нормальну кількість холестерину.

Диференційна діагностика проводиться з:
- Фіброзною остеодистрофією черепа, яка в дитячому віці зустрічається рідко;
- Хворобою Педжета (у дітей практично не виникає);
- Паратиреоїдною остеодистрофією;
- Гігантоклітинною пухлиною, яка часто вражає нижню щелепу.

Слід відмітити, що лікування таких хворих проводиться виключно в застосовують глюкопротеїди: преднізолон, риамцинолон, андрогенні препарати; рентгентерапію; цитостатики; кюретаж осередку ураження.

Несудинні доброякісні пухлини м’яких тканин. Міксома, ліпома.

Міксома (myxoma, від грец. туха — слиз, син. Myxoblastoma) - це пухлина, яка розвивається із сполучної тканини і утримує в собі багато слизу. Дуже рідко зустрічається у дітей, а якщо розвивається, то у віці 6-10 років. Має гладку поверхню, еластичну консистенцію, тонку фіброзну капсулу.

Діагностика анкілозів СНЩС у дітей.

Ступінь рухомості головки нижньої щелепи визначається шляхом пальпації її попереду козелка вуха і через передню стінку зовнішнього слухового проходу. При фіброзному анкілозі відчувається ледь помітна рухомість головки нижньої щелепи, чого не має при кістковому анкілозі.

Впроваджений вивих зубів.

Впроваджений вивих — це часткове чи повне проникнення кореня та коронки зуба в кістку тіла та альвеолярного паростка щелепи; частіше такий вивих зустрічається на верхньої щелепи у фронтальних зубах.

Укушені рани. Клініка, діагностика, методи лікування.

Укушені рани обличчя мають свої особливості при хірургічній обробці. По-перше, одразу після укусу треба ретельно обробити рану 10% розчином господарчого мила. По-друге, як правило, це рани зі рваними розчавленими краями, тому нежиттєспроможні їх шари треба видалити.

Пухлиноподібні новоутворення кісток щелепно-лицевої ділянки у дітей. Кісти щелеп. Клінічна картина.

На початку формування радикулярних чи фолікулярних кіст скарги дитини відсутні, лише коли з'являється деформація щелепи, хворий вказує на цей. У випадках нагноєння кіст, скарги відповідають ознакам запального процесу (частіше гострого періоститу).

Шовные материалы в хирургии.

Хирургическим швом называют шов, который служит для сопоставления разрезанных поверхностей или перевязывания кровеносных сосудов с целью остановки или предотвращения кровотечения. Швы накладывают для достижения следующих целей: Создание адекватного сопоставления краев раны без образования мертвого пространства, но достаточно свободного