Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Еозинофільна гранульома.

Еозинофільна гранульома — хвороба Таратинова, яка разом з хворобою Леттера - Зиве, Хенда - Шюллера- Крістчена - є ретикулогістіоцитозами.
В основі цих захворювань лежить гіперплазія ретикулоендотелія з вторинним порушенням ліпідного обміну та відкладанням жиру в клітинах.

Етіологія:
1. Вірусні та бактеріальні інфекції;
2. Алергійна сенсибілізація;
3. Неопластичний характер ретикулогістіоцитозу;
4. Вроджені захворювання;
5. Травми.
Хвороба Таратинова є хворобою дошкільного віку.
Клінічно виділяють два періоди перебігу хвороби:

- Початковий період - частіше проявляється субфебрільною температурою, болем у ділянці ураження, осередок деструкції кісткової тканини щелепи щільний, але згодом стає м'яким, спостерігаються явища пародонтиту.

- Період виражених клінічних проявів - триває від кількох місяців до кількох років та характеризується хвилеподібним перебігом. Ураження кісткової тканини щелеп характеризується гомогенним щільним утворенням; на слизовій оболонці порожнини рота з'являються виразки, спостерігаються абсцеси. На рентгенограмі виявляється осередок деструкції кулястої або напівкулястої форми в будь-якій ділянці нижньої щелепи, але частіше в ділянці кута. Спостерігаються загальні зміни в організмі: нецукровий діабет, екзофтальм, ураження шкіри (дуже рідко, у вигляді геморагічного сипу), ураження легеневої тканини, серцево-судинної системи, печінки, селезінки. Робота кори наднирників принижена.

Клінічна симптоматика при еозинофільній гранульомі відповідає хворобі Хенда Шюллера - Крістчена, відміна полягає в глибині та поширеності патологічного процесу.

При дослідженнях крові виявляється: еозинофілія, прискорене ШОЕ, тромбоцитоз. При еозинофільній гранульомі широкого та глибокого ураження системи крові немає. Біохімічні дослідження крові показують збільшення кількості В ліпопротеідів та нормальну кількість холестерину.

Диференційна діагностика проводиться з:
- Фіброзною остеодистрофією черепа, яка в дитячому віці зустрічається рідко;
- Хворобою Педжета (у дітей практично не виникає);
- Паратиреоїдною остеодистрофією;
- Гігантоклітинною пухлиною, яка часто вражає нижню щелепу.

Слід відмітити, що лікування таких хворих проводиться виключно в застосовують глюкопротеїди: преднізолон, риамцинолон, андрогенні препарати; рентгентерапію; цитостатики; кюретаж осередку ураження.

Система Orphus

Другие статьи

Комбинация костных материалов.

Для улучшения соотношения между костью и соединительной тканью были использованы различные остеогенные материалы (индуктивные, кондуктивные, нейтральные), которые помещали под барьер. Schallhorn и McClaine (1988) использовали мембраны на основе ПТФЭ (пародонтологическая мембрана Гор-Текс) с аллоимплантатом

Статистичні дані та класифікація пухлин кісток обличчя у дітей.

Відповідаючи на це запитання, слід підкреслити, що остеогенні пухлини частіше зустрічаються у дітей в віці 10-12 років, дуже рідко в молодшому. Серед первинних пухлин КІСТОК щелепно-лицевої ділянки остеобластокластоми складають 69 /о(з них 29 % розміщені центрально, 48% на периферії), остеома — 6%,остеоід-остеома — 0,5 %.

Передпухлинні захворювання у дитячому віці.

Виявлення предпухлинних та так званих фонових процесів має велике значення в своєчасній діагностиці злоякісних новоутворень. Точного визначення передраку немає, бо процеси в тканинах і органах, які виникають перед розвитком злоякісних пухлин різноманітні. Але це той стан тканин, коли вірогідність виникнення злоякісного новоутворення найбільше. пред пухлинні процеси поділяють на облігатні та факультативні.

Увеличение размеров гребня.

Успех остеоинтегрируемых (внутрикостных) имплантатов привел к пониманию целесообразности не только обеспечения адекватной костной поддержки в области адентии, но и регенерации кости вокруг имплантатов в случае наличия щелевидных и/или окончатых костных дефектов. В настоящее время наиболее эффективной методикой увеличения

Статистика, особливості онкопедіатрії.

За рік на території України захворюваність злоякісними новоутвореннями становить 1000 дітей. Злоякісні пухлини щелепно-лицевої ділянки у дітей складають 10% всіх пухлин цієї локалізації. Вони розвиваються переважно в періоди швидкого росту обличчя — від З до 4 та від 7 до 11 років.

Вроджені кісти щелепно-лицевої ділянки. Диференційна діагностика.

Дермоїдні та епідермоїдні кісти, які нагноїлися у дітей часто нагадують гострий або загострення хронічного лімфаденіту відповідної ділянки. В пунктаті дермоїдні кісти при мікроскопії — лейкоцити, злущені епітеліальні клітини, кристали холестерину.