Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Ефективне застосування хімічних дезінфікуючих засобів.

Для ефективного застосування хімічних дезінфікуючих засобів необхідно дотримуватися визначених умов, найважливіші з яких наступні:
1) застосовувати хімічні дезінфектанти в рідкій формі, в основному розчиненими у воді, або у формах емульсій чи суспензій:
2) дотримуватись визначених концентрацій дезінфікуючих речовин:
3) забезпечити достатній щільний контакт між деззасобом та об’єктом, що знезаражується;
4) дотримуватися визначених термінів дії дезінфікуючих речовин (експозиції).
Більш ефективна дія дезінфікуючих засобів, що використовуються у вигляді водних розчинів, обумовлена тим, що дрібні частки рідини, що містять діючу речовину, легко і швидко адсорбуються оболонкою мікробної клітини і проникають через неї всередину. Цим забезпечується взаємодія між деззасобом і мікробною клітиною, що є однією з найважливіших умов її загибелі.
Для приготування дезінфікуючих розчинів із хімічних сполук, які добре розчиняються у воді, достатньо збовтати або перемішати суміш, щоб одержати повноцінний розчин. В інших випадках, щоб прискорити розчинення чи одержання якісної емульсії, потрібно попередньо підігріти розчинник. Іноді виникає необхідність підігрівати суміш дезінфікуючої речовини з водою до одержання повного розчинення, або хоча б розчину з невеликою каламуттю (опалесцентний розчин).
Умовою ефективного застосування дезінфікуючих засобів є застосування розчинів, суспензій встановлених концентрацій, тобто встановленої кількості дезінфікуючого засобу чи активно діючої речовини.
Ефективно діючі концентрації дезінфікуючих засобів визначаються дослідним шляхом. На підставі результатів лабораторних досліджень розробляються відповідні інструкції щодо застосування тих чи інших дезінфікуючих речовин. Дотримання зазначених в інструкціях надзвичайно важливо, тому що:
- Різні мікроорганізми мають різну стійкість до дії того чи іншого дезінфікуючого засобу.
- Для загибелі збудників різних інфекційних хвороб необхідні різні концентрації дезінфікуючої  речовини у залежності від її активності від характеру і властивостей об’єкту, що знезаражується.
- Переважна більшість дезінфікуючих засобів у присутності органічних речовин значно знижують свою активність.
Правильність приготування основних і робочих розчинів необхідно контролювати лабораторними методами. Регулярно перевіряється також кількість діючої речовини у дезінфікуючому засобі.
Найважливішою умовою застосування хімічного способу дезінфекції є забезпечення необхідного контакту між дезінфікуючим засобом і патогенними мікробами. З цієюметою необхідно при будь-якому способі дезінфекції (зрошення, занурення тощо) витрачати достатню кількість дезінфікуючого розчину. Так при дезінфекції поверхонь, підлоги, стін, дверей тощо, заражених вегетативними формами збудників інфекцій, прийнято витрачати робочий розчин при грубо дисперсному розпиленні його (гідропультом чи іншим розпилювальним апаратом) із розрахунку не менше 0,3 -0,5 л на кожен квадратний метр площі, що знаходяться у приміщенні. Отже, на 1 м^ поверхонь, що знезаражуються, фактично витрачається значно менша кількість розчину, ніж потрібно. При цьому слід враховувати, що при розпилюванні робочих розчинів зa допомогою гідропульту або дрібнодисперсного розпиленні рідин необхідно керуватися тим, що для надійної дії повинно бути забезпечене суцільне рівномірне зволоження покриття поверхонь, що знезаражуються. При дрібно дисперсному зрошенні розчином дезінфектанту в дуже забруднених вогнищах підлогу, раковини, унітази й інші також забруднені поверхні рекомендується додатково обмивати ганчір’ям чи щіткою, змоченими дезінфектантом.
Для знищення більш стійких видів патогенних мікроорганізмів (спори сибірської виразки тощо) чи мікробів, захищених від впливу дезінфікуючого засобу (наявність у середовищі, що знезаражується, органічних речовин), потрібно збільшити норму витрат рідини (0,3 - 0,5 л) до 1 - 2 л на 1м^ площі підлоги приміщення, що знезаражується.
При дезінфекції м'яких тканин (білизни, носових хусток тощо), знезаражування яких досягається повним зануренням у рідину, потрібно витрачати в залежності від стійкості збудника інфекції не менш ніж 4-5 країні об’єми робочих розчинів дезінфектанту до ваги тканини, що знезаражуються.
При дезінфекції рідких субстратів робочі розчини дезінфектантів застосовуються у подвійному чи рівному з нами об’ємі, якщо матеріал, що знезаражується, зовсім не містить чи містить дуже мало грудочок органічних і неорганічних речовин і легко перемішується з дезінфектантом (сеча, виполіскування із зіву тощо). Рідкі субстрати, багаті органічними речовинами, напіврідкі й особливо щільні, а також заразні матеріали у формі грудочок, плівок (наприклад, фекалії, гній, кров, тверді і рідкі залишки їжі) навіть при енергійному перемішуванні їх з подвійною за об’ємом кількістю дезрозчину не завжди можна знезаразити в прийняті у практиці терміни (1-4 години). Тому термін знезаражування, наприклад, білизни, пелюшок, забруднених фекаліями, методом замочування у дезрозчині закінчується через 24 години. Навпаки, термін знезараження скорочується за умови попереднього видалення забруднень чи прання білизни в дезінфікуючих розчинах.
Для забезпечення щільного контакту між деззасобом і об’єктом, що знезаражується, для повного його знезараження дуже важливо ретельно і рівномірно обмивати його дезрозчином, рясно зрошувати за допомогою спеціальної апаратури (гідропульти, автомакси тощо) чи рівномірно зволожувати за допомогою апарата для дрібнодисперсного зрошення з подачею струменя під тиском.
Дезінфекцію м'яких і твердих речей, що допускають зволоження, проводять шляхом повного занурення їх у дезрозчин з багаторазовим переміщуванням об’єктів, що знезаражуються, і рідини, у яку вони зануренні (білизна, мочалки, пензлики для гоління тощо). Якщо об’єкти, що знезаражуються не можуть бути перемішані, наприклад посуд, кожен предмет варто розташовувати в ємності (таз, ванна) так, щоб дезінфікуюча рідина щільно стикалася з усіма поверхнями об’єктів, що знезаражуються. Дрібні речі і предмети, які не можна знезаразити шляхом занурення, прийнято ретельно чистити щітками, зволоженими дезрозчином. Однак треба мати на увазі, що таким шляхом не завжди цілком досягається мета, тому що при цьому не всі речі можна замочувати належним чином.
Важливою умовою успішного застосування хімічного засобу дезінфекції є також дотримання відповідних термінів дії дезінфікуючих речовин (експозиції, які забезпечують повне знищення патогенних збудників хвороб на предметах зовнішнього середовища.
Тривалість процесу взаємодії дезінфікуючої речовини і мікробної клітини, іншими словами, швидкість реакції між клітиною і дезінфекційним засобом залежить як від властивостей патогенного мікроорганізму, так і від якості об’єкту, що знезаражується (дерев’яні, скляні та ін.), його властивостей (здатність до змочування, пористість, гладкість, відсутність щілин тощо). Практично варто вважати, що поверхні предметів знезаражуються найчастіше у термін від 30 до 60 хвилин і тільки в окремих випадках у термін до 2 - 4 годин (за наявність на поверхні пилу, бруду, місць, забруднених виділеннями, а також виражений в стійкості збудника до дезінфектанту). Для дезінфекції білизни необхідні в середньому такі ж терміни, інколи - менші.
При підвищенні концентрації дезінфікуючих розчинів, що застосовуються для знезараження предметів, час дезінфекції скорочується. Точні терміни знезаражування за допомогою хімічних деззасобів різноманітних предметів і субстратів, заражених збудниками різних інфекцій визначаються лабораторними дослідженнями.
Процес дезінфекції можна прискорити, підвищуючи температуру дезінфікуючих рідин, тому що з підвищенням температури хімічні реакції прискорюються.. З цією метою доцільно для приготування робочих розчинів дезінфектанту використовувати гарячу воду. При цьому на предметах, що підлягають дезінфекції, розчиняються жирові частки і всі інші речовини, що їх забруднюють, що полегшує і прискорює загибель мікробів, але підвищує токсичний вплив засобу. Навпаки, при зниженні температури загибель мікробів іде повільніше, що необхідно враховувати при знезаражуванні предметів чи виділень на холоді (наприклад, транспорту, надвірних будівель тощо) у зимовий період, при температурі нижче нуля. Щоб компенсувати це уповільнення; необхідно збільшувати термін впливу і концентрації дезрозчинів.
На швидкість знезаражування дуже істотно впливає склад середовища, у якому знаходяться патогенні мікроорганізми, що підлягають знищенню. Більшість мікробів виділяється з організму хворого разом з органічними речовинами, що служать їм захистом: випорожненнями,   мокротінням, гноєм, кров’ю, слизом тощо. Вплив органічних речовин на ефективність дезінфекції має дуже велике значення у практичних умовах. Багато дезінфікуючих речовин вступають у взаємодією з органічними речовинами, причому більша чи менша частинка їх витрачається на згортання білків, що входять до складу органічних речовин, чи на утворення з ними нерозчинних у воді органічних речовин чи на утворення з ними нерозчинних у воді альбумінатів. З клітинами патогенних мікробів у цих випадках вступає у взаємодію лише частина деззасобу, яка залишається вільною. Нерідко виявляється, що цієї частини недостатньо для знищення мікробів.
Нарешті варто вказати на механічний захист, що створюють органічні речовини для патогенних мікроорганізмів, і який деззасіб у деяких випадках не може перебороти. Так, у середовищі з підвищеною в’язкістю, обумовленою наявністю у ньому білків, мокротиння, слизу тощо, процес дезінфекції протікає значно повільніше, ніж у рідкому середовищі, вільному від цих домішок (наприклад, у сечі). Прискорення процесу і надійність його досягається перемішуванням суміші виділень і надійність його досягаються перемішуванням суміші виділень і деззасобу.
На швидкість і надійність дезінфекційного процесу впливає не тільки присутність органічних речовин, в’язкість і густота середовища, що знезаражується, але і його реакція (pH) - лужна, кисла чи нейтральна. Так препарати хлору у лужному середовищі діють набагато слабкіше, ніж у нейтральному чи кислому.
Різні види мікробів по-різному реагують на деззасоби. Це явище обумовлюється в одних випадках неоднаковою стійкістю різних видів мікроорганізмів до дії дезінфікуючих речовин, в інших - залежить від вибіркової дії останніх. Одні дезінфектанти можуть діяти згубно тільки на бактерії, інші - тільки на віруси, треті - тільки на грибки. Деякі з дезінфектантів можуть бут активними проти декількох видів мікроорганізмів.
Середню стійкість мають мікроорганізми - збудники інфекцій кишкової групи. Причому найменша стійкість серед мікроорганізмів цієї групи відзначається у холерного вібріона. Стафілококи і стрептококи значно більш стійки до дезінфектантів, ніж ентеробактерії. З вегетативних форм мікробів найбільшу стійкість мають кислотостійкі мікроорганізми збудники туберкульозу (мікобактерії) і лепри, а також прості не ліпідні віруси. Найбільша стійкість спостерігається у спор, які утворюються деякими видами мікробів (палички сибірки, правця тощо).
Викладеним визначаються основні вимоги, яким повинні відповідати дезінфекційні засоби. Вони повинні:
1) швидко і цілком розчинятися у воді, добре змішуватися з нею і утворювати стійки суміші (емульсії");
 2) у можливо малих концентраціях і в можливо більш короткі терміни знищувати мікробів;
3) проявляти    біоцидну дію навіть при наявності захисних органічних речовин на об’єкті, що знезаражується;
4) не втрачати своїх біоцидних та знезаражуючих властивостей в умовах зберігання,

 
Система Orphus

Другие статьи

Швидка дезінфекція невеликих поверхонь. Дезінфекція та очищення інструментів.

Швидка дезінфекція невеликих поверхонь Мікроцид АФ — готовий до використання препарат на основі комплексу спиртів. КвікДес — готовий до використання препарат на основі комплексу спиртів та ЧАСів.

Биодеитии — новый биоактивный цемент для прямого покрытия пульпы.

На протяжении многих десятилетий гидроксид кальция считался традиционным материалом, который сохранял витальность нульпы. Как было установлено и клинически, и гистологически, материал обеспечивал желаемый результат при непрямом и прямом покрытии пульпы, так как способствовал формированию третичного дентина.

Антисептические средства в стоматологии.Окислители.

Окислители (калия перманганат и водорода пероксид) способны отщеплять атомарный кислород, являющийся активным окислителем, обладают антисептическим и дезодорирующим действием.

Характеристика дезінфікуючих засобів. Поверхнево-активні речовини (ПАР, амфотензиди).

Група хімічних сполук  і речовин серед яких по спроможності іонізувати у водних розчинах розрізняють катіонні, аніонні, амфолітні і неіоногенні речовини. Вони

Пробы на качество предстерилизационной обработки инструментов.

а) С сернокислым бензидином: 0,025 г сернокислого бензндина растворяют в 5 мл 50% уксусной кислоты; перед исследованием добавляют 5 мл 3% перекиси водорода. 3 капли приготовленного раствора, наносят на изделие. Раствор готовят ежедневно.

Санитарно-гигиенические требования к устройству учреждений здравоохранения.

Санитарно-гигиенические требования к проектированию новых и реконструкции существующих зданий и сооружений распространяются на все типы учреждений здравоохранения независимо от их ведомственного