Мы всегда на пульсе вашего стоматологического здоровья


    Услуги Статьи Вопросы
LiveZilla Live Help


Аспирационная пневмония. Воспалительные заболевания челюстню-лицевой области.

Аспирационная пневмония — воспаление легких, возникающее в результате аспирации зуба, части протеза, оттискной массы и других инородных тел, биологических жидкостей (слюна, кровь), рвотных масс, гнойного отделяемого из ран челюстно-лицевой области у раненых и оперированных больных.

Патогенез. Аспирированные твердые тела и жидкость, перекрывая просвет бронха, блокируют его дренажную функцию и вызывают ателектаз соответствующей части легкого. Микрофлора, проникающая в бронх вместе с аспирируемыми инородными телами, жидкостями, находит в ателектазированном участке легкого благоприятные условия для существования и развития. Обычно это смешанная микрофлора, вегетирующая в полости рта и верхних дыхательных путях. Чаще поражается правое легкое, что обусловлено особенностью положения в пространстве правого главного бронха; он шире и является как бы продолжением трахеи, тогда как левый бронх расположен под углом к трахее.

Клиническая картина. В момент аспирации инородного тела появляется кашель. Если инородное тело перекрывает просвет главного бронха, то появляются одышка, цианоз кожных покровов и слизистой оболочки полости рта, а при перекрытии просвета трахеи может наступить асфиксия. По мере развития воспалительного процесса появляются симптомы, типичные для очаговой пневмонии: жалобы на кашель, боль в груди, мокрота, общее недомогание, слабость.

Наблюдаются одышка, тахикардия, повышение температуры тела. При перкуссии определяется укорочение перкуторного звука над пораженным участком легкого, при аускультации — ослабление дыхания, влажные хрипы. Точную информацию о локализации и объеме поражения легких дает рентгенологическое исследование. Возможно развитие абсцесса, гангрены легкого, представляющих угрозу для жизни больного.

Лечение. При аспирации инородного тела на приеме у стоматолога пациента следует немедленно доставить в пульмонологическое отделение, клинику для обследования и проведения бронхоскопии с целью удаления инородного тела и восстановления дренажной функции бронха. Если аспирационная пневмония возникает у раненного в челюстно-лицевую область или оперированного по поводу какого-либо заболевания этой локализации, то в лечении должен принимать участие терапевт.

В таком случае челюстно-лицевой хирург (стоматолог) должен сделать все необходимое для предупреждения дальнейшей аспирации инфицированного содержимого полости рта и раневого отделяемого. Следует регулярно обрабатывать полость рта и раны растворами антисептиков. Если больной не может глотать слюну, то надо создать условия для свободного оттока ее в слюноприемник.

Система Orphus

Другие статьи

Лікування хворих з злоякісними новоутвореннями. Частина 1.

Лікування хворих з злоякісними новоутвореннями повинно проводитися в лікувальних закладах, які мають необхідних фахівців та необхідні умови: апарати для променевої терапії, кріодеструкції, хіміотерапевтичні препарати, тобто в обласних онкодиспансерах та онкоінститутах.

Вроджені кісти та нориці ЩЛД та шиї.

Клінічно кісти проявляються на другому п'ятиріччі життя дитини (23% хворих). Серединні нориці та кісти шиї є ембріональною дисплазією, яка зв’язана з незарощенням щитоязикової протоки, про що свідчить їх зв'язок з під язиковою кісткою та сліпим отвором язика, відповідність ходу повного серединної нориці топографії зачатку щитовидної залози.

Участь ЛОР-спеціалістів в реабілітації дітей з вродженими незрощеннями піднебіння.

У більшості дітей із наскрізним вродженим незрощенням губи і піднебіння деформовано ніс у вигляді сплощення крил носа, розширення присінку носа. У 41% таких хворих відмічені скривлення носової перегородки або аномалії її розвитку.

Заболевания слюнных желез. Болезнь (синдром) Микулича.

Болезнь Микулича (сип.: лимфоцитарная опухоль, лимфомиелоидный сиалоз, лимфоматоз и гранулематоз слюнных желез, аллергический ретикулоэпителиальный сиалоз Микулича) увеличение больших слюнных и слезных желез.

Фіброзна остеодистрофія. Клініка, діагностика, методи лікування.

Фіброзна остеодистрофія — це захворювання, яке у дітей практично не зустрічається. При ньому у зрілій кістці відбуваються дистрофічні зміни кісткової субстанції, розростання сполучної тканини та лакунарне розсмоктування кістки — процеси послідовні, реактивні.

Післяопераційне ведення хворих, які перенесли операцію на губі.

У ранньому післяопераційному періоді особливу увагу слід приділити налагодженню ритмічного та вільного дихання у дитини. Особливо це стосується тих випадків, коли хейлопластика проводилась при широких одно- та двосторонніх незрощеннях.